Травень 2008
Нд Пн Вт Ср Чт Пт Сб
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

  Погода
 
ІНСТИТУТ
   Діяльність
   Вчена рада
   Видання інституту
   Участь у конференціях
 
ЗАКОНОДАВСТВО
   Закони
     Підзаконні акти:
 
укази і розпорядження Президента України
постанови Верховної Ради України
постанови Кабінету Міністрів України
акти Мінкультури
акти Державної служби
акти інших органів
   Міжнародні документи
   Проекти нормативних актів
 
   ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ
 
   РЕЄСТРИ
 
   ЗАПОВІДНИКИ
 
КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА:
   Археологія
   Історія
   Монументальне мистецтво
   Архітектура та
   містобудування
   Садово-паркове
   мистецтво
   Ландшафтні
   Наука і техніка
   Краєнавство
 
   ПЕРСОНАЛІЇ
 



заповідники


Шевченківський національний заповідник у м. Каневі

Шевченківський національний заповідник у Каневі є найдавнішим історико-культурним заповідником в Україні і першим із закладів гуманітарної сфери, удостоєних статусу національного.
Заповідник створено у серпні 1925 року постановою РНК УСРР "Про оголошення території могили Т.Г.Шевченка Державним Заповідником" з метою охорони меморіалу Т.Г.Шевченка. Постановою Ради Міністрів УРСР від 21 листопада 1989 року № 287 "Про створення Шевченківського національного заповідника в м. Каневі", заповіднику присвоєно статус національного, підтверджений Указом Президента України "Про національні заклади культури" від 11 жовтня 1994 року № 587/94. Заповідник віднесено до сфери управління Міністерства культури і туризму України. Управління здійснює Державна служба з питань національної культурної спадщини.
Новітня історія Чернечої гори розпочалася 22 травня 1861 року, коли українська земля навіки прийняла у своє лоно тіло співця свободи і гуманізму, пророка національного відродження, геніального поета і художника Тараса Шевченка. Цього дня було виконано його заповітну волю знайти вічний спочинок на Вкраїні милій. Відразу ж перейменована канівцями на Тарасову гору, ця вершина стала одним із національних центрів єднання українців навколо ідеї створення Української Соборної Держави. Влітку 1884 року за народні кошти на Тарасовій горі було збудовано перший народний музей Кобзаря - Тарасову світлицю, впорядковано його могилу і встановлено монументальний чавунний пам'ятник-хрест за проектом академіка архітектури В.Сичугова.
10 червня 1918 року Рада Міністрів Української Держави визнала могилу Тараса Шевченка національною власністю. Сучасного вигляду Шевченківський меморіал набув влітку 1939 року із встановленням на могилі Кобзаря величного бронзового пам'ятника (скульптор М.Манізер, архітектор Є.Левінсон) і спорудженням літературно-меморіального музею (архітектори В.Кричевський, і П.Костирко). Музейний ансамбль доповнив гранітний комплекс сходження (1977) і відтворена 1991 року "Тарасова світлиця" - перший народний музей Тараса Шевченка.
Нині Шевченківський національний заповідник - широко відомий у світі культурно-освітній, науково-дослідний і туристичний центр, який вивчає і популяризує надбання української національної і світової історико-культурної спадщини, творчість Кобзаря, історію Тарасової (Чернечої) гори, а також здійснює на своїй території охорону пам'яток культури від доісторичних часів до сьогодення та природного ландшафту. Загальна площа охоронних зон - 2500 га. У складі заповідника 8 пам'яток культурної спадщини.
Музейна колекція Заповідника нараховує понад 20 тисяч унікальних пам'яток, окрасою яких є меморіальні речі та офорти Тараса Шевченка, рідкісні видання його творів, високохудожні твори українських та зарубіжних митців, шедеври народної художньої творчості, цінні архівні документи, фото- і кіноматеріали, аудіо- та відеозаписи знаменитих бандуристів і кобзарів. При Заповіднику діє наукова бібліотека, фонди якої сформовані із тематичної книгозбірки у 23 тис. примірників.
На базі Заповідника організовуються і проводяться загальнонаціональні та регіональні наукові конференції за участю відомих діячів науки і культури, міжнародні фестивалі, конкурси.
Наукові дослідження фахівцями заповідника проводяться не лише за приоритетними науковими темами, що стосуються життя, діяльності Т.Г.Шевченка, але й в інших сферах науки: історії, мовознавства, етнографії, фольклористики. За результатами досліджень здійснено чимало видань, зокрема буклету "Тарасова світлиця", збірника спогадів "Святиня і голодомор", альбому "Свою Україну любіть...".
Враховуючи всю значимість Тарасової (Чернечої) гори у формуванні духовності нації, розбудови державності і творення української культури та на виконання ряду рішень Кабінету Міністрів України та Указів Президента, в 2000 році було розпочато широкомасштабну програму розвитку Шевченківського національного заповідника, яка включає заходи по капітальному ремонту існуючих музейних споруд з максимальним наближенням будинку музею до первісного задуму архітекторів Василя Кричевського та Петра Костирка, реконструкції під'їзної дороги та інженерних комунікацій, благоустрою території нижнього парку. Розпочато роботу з розроблення нової експозиції музею Т.Г.Шевченка.
Щороку музеї Шевченківського національного заповідника відвідують понад сто тисяч туристів з України і десятків зарубіжних країн, які на Тарасовій горі відкривають для себе дивосвіт української культури, одним із визначних творців якої був і залишається поетичний і художній геній Тараса Шевченка.