законодавство / міжнародні документи

Мова оригiналу - французька

ЮНЕСКО
КОМІТЕТ ВСЕСВІТНЬОЇ СПАДЩИНИ
Провідні настанови щодо втілення у життя Конвенції
про всесвітню спадщину(1)
(витяги)

Розділ ІІ

II. A Визначення всесвітньої спадщини

Культурнi ландшафти
47. Культурнi ландшафти являють собою культурнi надбання, що репрезентують "спiльнi творiння людини та природи", зазначенi у статтi 1 Конвенцiї. Вони iлюструють еволюцiю людської спiльноти та її облаштування протягом часу пiд впливом фiзичних обмежень та/або можливостей, обумовлених природним середовищем та послiдовними соцiальними, економiчними i культурними чинниками, як зовнiшнiми, так i внутрiшнiми.

Рухома спадщина
48. Пропозицiї на занесення стосовно нерухомої спадщини, яка може стати рухомою, не прийматимуться до розгляду.

Виняткова загальнолюдська цiннiсть
49. Виняткова загальнолюдська цiннiсть означає культурну та/або природну значущiсть настiльки виняткову, що вона виходить за межi власне нацiональних кордонiв та презентує той же неоцiненний характер для сучасних i прийдешнiх генерацiй усього людства. За цих пiдстав постiйний захист такої спадщини має найвищу значущiсть для мiжнародної спiльноти в цiлому. Комiтет визначає критерiї для занесення надбань до Списку всесвiтньої спадщини.

50. Держави-сторони запрошуються подавати пропозицiї на занесення надбань культурної та/або природної спадщини, що їх вони вважають такими, що мають "виняткову загальнолюдську цiннiсть" для занесення до Списку всесвiтньої спадщини.

51. Пiд час занесення надбань до Списку всесвiтньої спадщини Комiтет приймає декларацiю про виняткову загальнолюдську цiннiсть (дивись пункт 154), яка становитиме ключову основу для дiйового захисту надбання та дiйового управлiння надбанням у майбутньому.

52. Мета Конвенцiї не в тому, щоб забезпечити захист усiх надбань, що викликають великий iнтерес, мають неабиякi значення або цiннiсть, а лише вибiркового перелiку найвинятковiших з-помiж них з погляду усього людства. Не слiд вважати, що надбання нацiонального та/або регiонального значення автоматично заноситимуться до Списку всесвiтньої спадщини.

53. Пропозицiї на занесення, поданi Комiтетовi, мають засвiдчувати обов'язок Держави-сторони зберiгати спадщину, про яку йдеться, в мiру своїх можливостей. Цей обов'язок матиме форму вiдповiдних юридичних, наукових, технiчних, адмiнiстративних та фiнансових заходiв, прийнятих та запропонованих для захисту надбання та його виняткової загальнолюдської цiнностi.

II. С Ознайомчий перелік

Процедура та формат
62. Ознайомчий перелiк є описом надбань, розташованих на територiї кожної Держави-сторони, якi вона вважає придатними на занесення до Списку всесвiтньої спадщини. Отже, Держави-сторони мають включати у свої Ознайомчi перелiки назви надбань, якi вони вважають культурною та/або природною спадщиною виняткової загальнолюдської цiнностi та мають намiр запропонувати їх на занесення [до Списку всесвiтньої спадщини] у прийдешнi роки.
Статтi 1, 2 та 11(1) Конвенцiї про всесвiтню спадщину

63. Пропозицiї для занесення до Списку всесвiтньої спадщини розглядаються лише тодi, коли запропоноване надбання уже фiгурує в Ознайомчому перелiку Держави-сторони.
Рiшення 24 COM VI.2.3.2

64. Державам-сторонам пропонується готувати свої Ознайомчi перелiки за участi дуже рiзних партнерiв, включаючи тих, в управлiннi яких перебуває мiсце розташування надбання, мiсцевi та регiональнi органи влади, мiсцевi громади, неурядовi органiзацiї та iншi зацiкавленi сторони i зацiкавлених партнерiв.

65. Держави-сторони мають подавати Ознайомчi перелiки Секретарiатовi переважно не менш нiж за рiк до подання будь-якої пропозицiї для занесення. Державам-сторонам пропонується переглядати та знову подавати свої Ознайомчi перелiки щонайменше кожнi десять рокiв.

66. Прохання до Держав-сторiн подавати свої Ознайомчi перелiки французькою чи англiйською мовою, використовуючи стандартний формат, наведений у додатку 2, де фiгурують назви надбань, їхнє географiчне розмiщення, короткий опис надбань та обґрунтування їхньої виняткової загальнолюдської цiнностi.

67. Укомплектований та належним чином пiдписаний Ознайомчий перелiк має бути вiдправлений Державою-стороною до Центру всесвiтньої спадщини ЮНЕСКО за адресою:

Centre du patrimoine mondial de l'UNESCO
7, place de Fontenoy
75352 Paris 07 SP France
Tel: +33 (0)1 45 68 11 36
Електронна пошта: [email protected]сс

68. Якщо забезпечено всi вiдомостi, Ознайомчий перелiк реєструється Секретарiатом, а потiм передається до компетентних консультативних органiзацiй для iнформацiї. Коротке викладення усiх Ознайомчих перелiкiв кожного року подається Комiтетовi. Секретарiат, пiсля консультацiй iз зацiкавленими Державами-сторонами, осучаснює свої досьє, зокрема, видаляє з ознайомчих перелiкiв занесенi надбання та запропонованi надбання, що не були занесенi.
Рiшення 7 EXT. COM 4A

69. Ознайомчi перелiки Держав-сторiн доступнi в Інтернетi за такою
адресою: http://whc.unesco.org/fr/listesindicatives (французька мова) або
http://whc.unesco.org/en/tentativelists (англiйська мова)
Рiшення 27 COM 8A

II. D критерії оцінки виняткової загальнолюдської цінності

Цi критерiї ранiше були представленi у виглядi двох окремих наборiв критерiїв - критерiї (i) - (vi) для культурної спадщини та (i) - (iv) для природної спадщини. Шоста надзвичайна сесiя Комiтету всесвiтньої спадщини запровадила цiлiсну класифiкацiю з десяти критерiїв
(Рiшення 6 EXT. COM 5.1)

77. Комiтет [всесвiтньої спадщини] вважає, що надбання має виняткову загальнолюдську цiннiсть (дивись пункти 49-53), якщо воно вiдповiдає принаймнi одному з наведених нижче критерiїв. Отже, надбання, запропонованi на занесення [до Списку всесвiтньої спадщини], мають:
(i) репрезентувати шедевр творчого генiя людини;
(ii) свiдчити про важливi взаємовпливи, впродовж даного перiоду або у визначеному культурному ареалi, в розвитку архiтектури або технологiї, монументальних мистецтв, плануваннi мiст або створеннi ландшафтiв;
(iii) бути унiкальним або принаймнi винятковим культурним свiдченням традицiї чи живої або зниклої цивiлiзацiї;
(iv) бути видатним зразок типу будiвлi, архiтектурного чи технологiчного ансамблю або ландшафту, що iлюструє значний перiод або значнi перiоди iсторiї людства;
(v) бути видатним зразком традицiйного людського розселення, традицiйного використання територiї або морської акваторiї, репрезентативним для культури (чи культур) або взаємодiї людини з середовищем, особливо коли воно стає вразливим пiд впливом безповоротних змiн;
(vi) бути безпосередньо або в якийсь матерiальний спосiб зв'язаним з подiями або живими традицiями, iдеями, вiруваннями чи мистецькими та лiтературними творами, що мають виняткове загальнолюдське значення (Комiтет вважає, що цим критерiєм переважно слiд користуватися разом з iншими критерiями);
(vii) репрезентувати надзвичайнi природнi явища або ареали виняткової природної краси та естетичної значущостi;
(viii) бути найбiльш репрезентативними зразками великих перiодiв iсторiї землi, включаючи свiдчення про життя, сучаснi геологiчнi процеси в розвитку земних форм або елементiв - геоморфiчних чи фiзiографiчних, що мають велике значення;
(ix) бути найрепрезентативнiшими зразками сучасних екологiчних та бiологiчних процесiв в еволюцiї та розвитку екосистем i спiльнот земних, прiсноводних, прибережних та морських рослин i тварин;
(x) мiстити природнi ареали розповсюдження флори та фауни, найрепрезентативнiшi та найважливiшi для збереження in situ бiологiчної рiзноманiтностi, включаючи ареали, де збереглися види, якi опинилися пiд загрозою зникнення, що мають виняткову загальнолюдську цiннiсть з погляду науки або збереження.

78. Для того, щоб розглядати надбання як таке, що має виняткову за-гальнолюдську цiннiсть, воно повинно також вiдповiдати умовам цiлi-сностi та/або автентичностi, а його охорона має бути забезпечена вiд-повiдною системою захисту та управлiння.

II. E Цілісність та/або автентичність

Автентичнiсть
79. Надбання, запропонованi на занесення за критерiями (i) - (vi), мають задовольняти умовам автентичностi. Додаток 4, що включає коротко викладений нижче Нарський документ про автентичнiсть, є практичною пiдставою для оцiнки автентичностi таких надбань.

80. Можливiсть зрозумiти цiннiсть, приписувану спадщинi, залежить вiд ступеня достовiрностi або iстинностi, що визнається за джерелами iнформацiї щодо цiєї цiнностi. Пiзнання та трактування цих джерел iнформацiї щодо первiсних i подальших характеристик культурної спадщини та їхня значущiсть становлять необхiдну пiдставу для оцiнки всiх аспектiв автентичностi.

81. Судження про цiнностi, приписуванi спадщинi, як i про достовiрнiсть джерел iнформацiї, можуть не тiльки вiдрiзнятися в рiзних культурах, а навiть в межах однiєї культури. Належна повага до всiх культур вимагає, щоб культурну спадщину розглядали та визначали в культурних контекстах, до яких вона належить.

82. Залежно вiд типу культурної спадщини та її культурного контексту можна вважати, що надбання задовольняють умовам автентичностi, якщо їхнi культурнi цiнностi (тi, що визначаються критерiями в пропозицiї на занесення) висловленi в iстинний та достовiрний спосiб щодо всiєї рiзноманiтностi ознак, включаючи:

- форму та концепцiю;
- матерiали та субстанцiю;
- використання та функцiю;
- традицiї, методи та системи управлiння;
- ситуацiю та безпосереднє оточення;
- мову та iншi форми нематерiальної спадщини;
- дух та вiдчуття;
- iншi внутрiшнi та зовнiшнi чинники.

83. Такi ознаки, як дух та вiдчуття, не є легкими для практичного застосування до них умов автентичностi, та втiм вони є важливими показниками характеру та духу мiсця, наприклад, у громадах, що пiдтримують традицiї та культурну безперервнiсть.

84. Використання усiх джерел дає можливiсть окреслити художнi, iсторичнi, соцiальнi та науковi параметри, притаманнi культурнiй спадщинi, що розглядається. "Джерела iнформацiї" визначаються як будь-якi фiзичнi, письмовi, уснi та зображальнi джерела, що дозволяють пiзнати природу, специфiчнi особливостi, значення та iсторiю культурної спадщини.

85. Коли пiд час складання пропозицiї на занесення розглядаються умови автентичностi, Держава-сторона насамперед має враховувати всi значнi ознаки автентичностi. В декларацiї про автентичнiсть має даватися оцiнка ступеня автентичностi, наявної в кожнiй або вираженої кожною з цих значущих ознак.

86. З позицiй автентичностi, вiдтворення археологiчних залишкiв, iсторичних монументальних витворiв або кварталiв є виправданим лише за виняткових обставин. Вiдтворення є прийнятним лише тодi, коли спирається на повну та детальну документацiю, i нi в якому разi не має бути гiпотетичним.

Цiлiснiсть
87. Усi надбання, запропонованi на занесення до Списку всесвiтньої спадщини, мають вiдповiдати умовам цiлiсностi. (Рiшення 20 СОМ IX.13)

88. Цiлiснiсть - це оцiнка з погляду повноти та неушкодженостi характеру надбання природної та/або культурної спадщини та його складових елементiв. Отже, вивчення умов цiлiсностi вимагає розгляду того, в якiй мiрi надбання:
a) має всi елементи, необхiднi для вiдображення його виняткової загальнолюдської цiнностi;
b) є достатнього розмiру, який дає можливiсть повною мiрою репрезентувати характернi ознаки та процеси, що передають значущiсть цього надбання;
c) зазнає негативних впливiв, пов'язаних з розвитком та/або вiдсутнiстю будь-якого утримання.

Усе це має бути представлено у формi декларацiї про цiлiснiсть.

89. Для надбань, запропонованих на занесення за критерiями (i) - (vi), фiзична тканина надбання та/або його значущi характернi ознаки мають бути в хорошому станi, а вплив процесiв погiршення - контрольованим. Повинна нараховуватись значна кiлькiсть елементiв, необхiдних для передачi всiєї сукупностi цiнностей, що репрезентує надбання. Також слiд пiдтримувати динамiчнi зв'язки та функцiї, що присутнi в культурних ландшафтах, iсторичних мiстах або iнших "живих" надбаннях i є суттєвими для своєрiдностi їхнього характеру.

Формулювання прикладiв щодо застосування умов цiлiсностi до надбань, запропонованих на занесення за критерiями (i) - (vi), на даний час знаходиться в процесi опрацювання.

90. Для усiх надбань, запропонованих на занесення за критерiями (vii) - (x), бiофiзичнi процеси та характернi риси земних форм мають бути достатньою мiрою неушкодженими. Водночас визнається, що жодна зона не є цiлком неушкодженою i що всi природнi ареали знаходяться у динамiчному станi та певною мiрою втягують людину у зв'язок з ними. В природних ареалах часто присутня дiяльнiсть людини, як, наприклад, у традицiйних суспiльствах та мiсцевих громадах. Ця дiяльнiсть може бути в гармонiї з винятковою загальнолюдською цiннiстю ареалу там, де вона не суперечить екологiчнiй стабiльностi.

91. Крiм того, для надбань, запропонованих на занесення за критерiями (vii) - (x), вiдповiдна умова цiлiсностi визначається для кожного критерiю.

92. Надбання, запропонованi за критерiєм (vii), повиннi мати виняткову загальнолюдську цiннiсть та включати зони, вельми важливi для пiдтримки краси мiсця. Отже, мiсце, естетичну цiннiсть якому надає водоспад, вiдповiдало б умовам цiлiсностi, якщо включало б водний басейн, що живить водоспад, а також ареали нижче водоспаду, нерозривно пов'язанi з пiдтриманням естетичних якостей мiсця.

93. Надбання, запропонованi за критерiєм (viii), мають мiстити всi або переважну частину вельми важливих взаємозв'язаних та взаємозалежних елементiв у їхнiх природних стосунках. Так, зона "льодовикового перiоду" вiдповiдала б умовам цiлiсностi, якби включала снiгове поле, сам льодовик, а також типовi форми льодової ерозiї, вiдкладень та рослинної колонiзацiї (наприклад, борозни, морени, первiснi стадiї послiдовної рослинностi тощо); у разi вулканiв магматичнi серiї мають бути повними i має бути представлена вся сукупнiсть або бiльшiсть вулканiчних порiд та типiв вивержень.

94. Надбання, запропонованi за критерiєм (ix), мають бути досить обширними та мiстити елементи, необхiднi для iлюстрацiї основних аспектiв процесiв, вельми важливих для довгострокового збереження екосистем та бiологiчного рiзноманiття, яке вони мiстять. Отже, зона вологого тропiчного лiсу вiдповiдала б умовам цiлiсностi, якщо б включала певну кiлькiсть варiацiй висоти над рiвнем моря, змiни топографiї та типiв ґрунтiв, рiчковi системи та дiлянки природної регенерацiї; так само кораловий риф мав би включати, наприклад, колонiї морських водоростей, мангровi рослини та iншi сумiжнi екосистеми.

95. Надбання, запропонованi за критерiєм (x), мають бути найважливiшими для збереження бiологiчної рiзноманiтностi. Лише найрiзноманiтнiшi з погляду бiологiї та/або найрепрезентативнiшi надбання можуть вiдповiдати цьому критерiю. Вони мають мiстити ареали розповсюдження фауни та флори з метою пiдтримання якнайбiльшої їхньої рiзноманiтностi, характерної для бiогеографiчних провiнцiй та екосистем, що розглядаються. Наприклад, тропiчна саванна вiдповiдала б умовам цiлiсностi, якщо б включала усю групу травоїдних та рослин, що еволюцiонували разом; острiвна екосистема має включати ареали розповсюдження фауни та флори з метою пiдтримання ендемiчної бiологiчної рiзноманiтностi; надбання, де iснує велика рiзноманiтнiсть видiв, має бути достатньо обширним, щоб мiстити найвразли-вiшi ареали розповсюдження, суттєво важливi для виживання життєздатних популяцiй цих видiв; в ареалах, де розповсюдженi мiграцiйнi види, мають бути належним чином захищенi мiсця репродукцiї та сезонного гнiздування, а також мiграцiйнi шляхи, якою б не була їхня локалiзацiя.

II. F Захист та управління

96. Захист надбань всесвiтньої спадщини та управлiння ними мають забезпечувати, аби виняткова загальнолюдська цiннiсть, умови цiлiсностi та/або автентичностi, визначенi при занесеннi [до Списку всесвiтньої спадщини], пiдтримувались або покращувались у майбутньому.

97. Усi надбання, занесенi до Списку всесвiтньої спадщини, повиннi мати законодавчий захист - регулятивний, установчий та/або традицiйний за характером, достатнiй для забезпечення їхньої довготривалої охорони. Цей захист має включати належне визначення меж. Держави-сторони мають представити також докази щодо вiдповiдного законодавчого захисту на нацiональному, регiональному та мунiципальному рiвнях та/або традицiйного захисту надбання. Вони мають додавати до пропозицiй на занесення вiдповiднi тексти, а також чiтке пояснення способу дiї юридичного захисту щодо охорони надбання.

Захиснi законодавчi заходи регулятивного та договiрного характеру
98. Законодавчi заходи та заходи регулятивного характеру на нацiональному i мiсцевому рiвнях забезпечують "виживання" надбання та його захист вiд розвитку та змiн, що могли б мати негативний вплив на виняткову загальнолюдську цiннiсть чи цiлiснiсть та/або автентичнiсть надбання. Держави-сторони мають забезпечити повне та дiйове запровадження цих заходiв.

Межi для дiйового захисту
99. Визначення меж є суттєвою умовою створення дiйового захисту надбань, запропонованих на занесення. Межi мають встановлюватися з метою гарантувати повний вияв виняткової загальнолюдської цiнностi i цiлiсностi та/або автентичностi надбання.

100. Для надбань, запропонованих на занесення за критерiями (i) - (vi), межi мають встановлюватися так, щоб включати всю сукупнiсть територiй та фiзичних атрибутiв, якi є безпосереднiм матерiальним виразом виняткової загальнолюдської цiнностi надбання, а також територiй, якi, у свiтлi можливих майбутнiх дослiджень, могли б зробити потенцiйний внесок у розумiння надбань та пiдвищити їхню цiннiсть.

101. Для надбань, запропонованих на занесення за критерiями (vii) - (x), межi мають враховувати просторовi потреби ареалiв розповсюдження фауни та флори, видiв, процесiв або явищ, на яких ґрунтується їхнє занесення до Списку всесвiтньої спадщини. Межi мають включати достатнi обшири, що безпосередньо прилягають до зони виняткової загальнолюдської цiнностi, з тим, аби захистити успадкованi цiнностi надбання вiд безпосереднього впливу посягань населення та впливу використання ресурсiв за межами запропонованої зони.

102. Межi надбання, запропонованого на занесення, можуть спiвпадати з одним або кiлькома вже захищеними або запропонованими для захисту територiями, такими як нацiональнi парки, природнi заповiдники, бiосфернi заповiдники або захищенi iсторичнi квартали. Оскiльки цi територiї, заснованi з метою захисту, можуть мiстити декiлька зон управлiння, лише певнi з цих зон можуть вiдповiдати критерiям для занесення.

Буфернi зони
103. Якщо це необхiдно для належного збереження надбання, має бути передбачена вiдповiдна буферна зона.

104. Призначена для ефективного захисту надбання, запропонованого для занесення, буферна зона є територiєю, що оточує це надбання, використання та впорядкування якої пiдлягає юридичним та/або узвичаєним обмеженням з метою посилити захист надбання. Вона має включати безпосереднє оточення надбання, запропонованого для занесення, важливi вiзуальнi перспективи та iншi територiї чи фiзичнi атрибути, якi мають важливу функцiональну роль у пiдтриманнi надбання та його захистi. Обшир, що складає буферну зону, має визначатися в кожному конкретному випадку вiдповiдними заходами. Подробицi щодо розмiру, характеристик та дозволеного використання буферної зони, а також карта, на якiй показано точнi межi зони, мають додаватися до пропозицiї для занесення.

105. Також має бути надане чiтке пояснення того, в який спосiб буферна зона захищає надбання.

106. Якщо буферної зони не запропоновано, пропозицiя на занесення має включати декларацiю, в якiй вказується, чому саме буферна зона не потрiбна.

107. Хоча буфернi зони зазвичай не є частиною надбання, запропо-нованого для занесення, будь-яка змiна буферної зони, здiйснена пiсля занесення надбання до Списку всесвiтньої спадщини, має бути схвалена Комiтетом всесвiтньої спадщини.

РОЗДІЛ III

III. G Рішення Комітету всесвітньої спадщини

153. Комiтет всесвiтньої спадщини вирiшує питання про занесення чи незанесення надбання до Списку всесвiтньої спадщини, або про вiдкладення розгляду чи повернення подання.

Занесення
154. Якщо [Комiтет] вирiшив занести надбання до Списку всесвiтньої спадщини, вiн, порадившись з консультативними органiзацiями, приймає декларацiю про виняткову загальнолюдську цiннiсть надбання.

155. Декларацiя про виняткову загальнолюдську цiннiсть має мiстити резюме рiшення Комiтету щодо пiдтвердження виняткової загальнолюдської цiнностi надбання, визначення критерiїв, згiдно з якими надбання було занесене, наявностi оцiнки умов цiлiсностi та/або автентичностi та оцiнки дiючих заходiв щодо захисту та управлiння. Декларацiя про загальнолюдську цiннiсть становитиме пiдставу для захисту надбання та управлiння ним в майбутньому.

156. Пiд час занесення Комiтет може також зробити iншi рекомендацiї щодо захисту надбання всесвiтньої спадщини та управлiння ним.

157. Декларацiя про виняткову загальнолюдську цiннiсть (включаючи критерiї, згiдно з якими певне надбання заноситься до Списку всесвiтньої спадщини) презентується Комiтетом у його доповiдях та публiкацiях.

Примітки