культурна спадщина / наука і техніка

ПОЛІТЕХНІЧНИЙ МУЗЕЙ (м. МОСКВА) -
ГОЛОВНИЙ ХРАНИТЕЛЬ ПАМ'ЯТОК НАУКИ Й ТЕХНІКИ РОСІЇ

Татарчук В.В.

Наука i технiка значною мiрою визначають змiст поняття "культура". Фундамен-тальний вклад науки й технiки у культуру полягає в їхньому впливi на всi соцiальнi процеси та на вирiшення глобальних проблем людства. Культура майбутнього будується на фундаментi, що був закладений у минулому. Намагання зберегти свою самобутнiсть спонукає народи плекати та передавати з поколiння в поколiння накопиченi культурнi цiнностi. Величезну роль у цьому вiдiграють музеї.
Широка музеєфiкацiя технiки розпочалося в другiй половинi ХІХ столiття, коли почала розвиватись велика промисловiсть. Європейський континент покрився залiзницями, а мiж країнами загострилася промислова конкуренцiя. Із зростанням ролi технiки в життi суспiльства та посиленням її впливу на людину збiльшується й iнтерес до наукових основ технiки, її призначення та наслiдкiв використання. Це призвело до появи технiчних музеїв, перший з яких було створено в Лондонi 1857 року; у 1863 роцi створюється музей у Вiднi, 1868 - у Краковi, 1872 - у Москвi, 1874 - у Нюрнберзi, 1876 - у Берлинi, 1877 - у Гамбурзi, 1879 - у Дрезденi, Лейпцiгу, Франкфуртi-на-Одерi, 1883 - у Будапештi, 1903 - у Мюнхенi, 1908 - у Празi та iншi [4].
Одним iз найстарiших науково-технiчних центрiв свiту є Полiтехнiчний музей у м. Москвi - перший музей технiчного профiлю, створений у колишнiй Росiйськiй iмперiї. Величезний досвiд, накопичений росiйськими колегами у сферi зберiгання й класифiкацiї предметiв науки й технiки, а також пропаганди iсторiї наукових й технiчних знань, вважаємо, становить неябиякий iнтерес i для України. В данiй статтi висвiтлюється iсторiя створення й розвитку Полiтехнiчного музею.
Бiля витокiв Полiтехнiчного музею стояло Товариство любителiв природознавства, антропологiї й етнографiї на чолi з професорами Московського унiверситету Г.Є. Щуровським, А.П. Богдановим та О.Ю. Давидовим. "Знання з кабiнету вченого, - вiдзначав Г.Є. Щуровський, - повиннi надходити до народних мас й стати його розумовим надбанням" [5, с. 4]. Дiяльнiсть Товариства була досить широкою: воно споряджало науковi експедицiї, вiдкривало бiблiотеки, органiзовувало читання популярних лекцiй, влаштовувало виставки. Але робота Товариства була обмежена через вiдсутнiсть широкої бази для розвитку бiльш рiзноманiтної та систематичної дiяльностi.
Створенню Полiтехнiчного музею передувала величезна пiдготовча робота. Вченi-ентузiасти, охопленi бажанням зiбрати експонати, необхiднi для колекцiї музею, вирiшили влаштувати в Москвi першу Всеросiйську полiтехнiчну виставку. Офiцiйною версiєю її вiдкриття стала 200-а рiчниця вiд дня народження Петра I, "дабы положить основание такого рода собранию, которое могло бы составить само по себе зачаток нового музея, а именно Политехнического".
Інiцiативний комiтет звернувся до промислових пiдприємств, винахидникiв, кустарiв iз закликом взяти участь у виставцi.
Урочисте вiдкриття виставки вiдбулося 30 травня 1872 року(1). Виставкова територiя охоплювала величезну площу: Кремль, Олександрiвський сад, Манеж. Виставка подiлялась на 26 вiддiлiв. У нiй взяли участь 10 тис. росiйських та 2 тис. iноземних представникiв. Тут можна було побачити експонати, якi мали також рекламнi та комерцiйнi цiлi, але бiльшiсть експозицiї присвячувалась науковим основам виробництва, демонструючи технологiчнi процеси та рiвень розвитку технiки того часу. Вченi та винахiдники самi представляли свої роботи. Великою золотою медаллю виставки були, зокрема, вiдмiченi роботи винахiдникiв-електротехникiв В.М. Чiколєва (електрифiкована швейна машинка) та П.М. Яблочкова (телеграфний аппарат).
За три мiсяцi виставку вiдвiдало 750 тис. осiб (у той час як населення Москви складало 612 тис. мешканцiв). З нею ознайомилися також делегацiї з губернiй та iноземнi фахiвцi.
Виставка закрилась 1 вересня 1872 року, i в результатi був зiбраний величезний матерiал для створення майбутнього музею. 23 вересня 1872 року Високим повелiнням був утворений комiтет для влаштування в Москвi Музею прикладних знань та завiдування ним [1, с. 48].
До складу комiтету увiйшли: Великий Князь Константин Миколайович - Почесний Голова, Московський генерал-губернатор В.А. Долгоруков, Московський Городський Голова I.А. Лямiн, вiце-президент Товариства любителiв природознавства, антропологiї й етнографiї А.Ю. Давидов, професор А.П. Богданов, директор Імператорського технiчного училища В.К. Делла-Вос.
Вже 12 грудня 1872 року Музей прикладних знань прийняв перших вiдвiдувачiв. Музей був незвичним. Його науковi керiвники створили такi колекцiї, в яких мали мiсце "...початки й науковi основи майстерностi або виробництва зо всiма новiтнiми вдосконаленнями, щоб росiйський майстер, робiтник, кустар або пiдприємець самi б змогли самостiйно йти вперед та проявити свої винахiдницькi здiбностi" [5, с. 6]. Пiдроздiлам музею вiдповiдала певна наукова структура. Тут був технiчний вiддiл з подiлом на механiчний, технологiчний та гiрничозаводський, а також вiддiли: сiльськогосподарський, прикладної зоологiї, прикладної фiзики, архiтектурний, торговельного мореплавства, туркестантський, поштової технiки. Керiвництво вiддiлами було покладено на директорiв, науковцiв за фахом, якi обиралися комiтетом музею. Робота в музеї велась на громадських засадах. На допомогу вченим призначалися хранителi. I з перших днiв iснування музей розгорнув просвiтницьку роботу.
Перше примiщення музею було мало пристосоване пiд експозицiю. Тому головною метою для подальшого його розвитку стало будiвництво спецiального примiщення. Активну пiдтримку вченим надала мiська влада, яка безкоштовно видiлила землю в центрi мiста, а московськi промисловi й фiнансовi кола вклали чималi кошти у його спорудження та поповнення (А. Найденов, В. та I. Ганєшини, В. й Т. Морозови, брати Крестовнiкови, Рябушинськi). Був проведений конкурс на проект музею. Найкращим визнали проект академiка архiтектури I. А. Монiгеттi. Будiвництво Полiтехнiчного музею тривало понад 30 рокiв - з 1874 по 1907 роки.
Складання колекцiй Полiтехнiчного музею проходило протягом усього перiоду його iснування. Частина ранньої колекцiї предметiв Полiтехнiчної виставки 1872 року збереглася до нашого часу i стала основою для розширення зiбрання музею.
У колекцiях з плином часу знайшли своє вiдображення всi суперечностi, що були притаманнi тому чи iншому перiоду розвитку суспiльства, разом iз змiною поглядiв на мiсце та роль науки й технiки.
Комплектацiя музею й надалi проводилася через органiзацiю виставок, серед яких слiд вiдмiтити: Антропологiчну виставку (1879 р.), Художньо-промислову (1882 р.) та Всеросiйську промислову та художню виставки в Нижньому Новгородi (1896 р.), експонати яких поповнили колекцiю [5, с. 7]. Були також надходження з фабрик та заводiв, причому власники фабрик переслiдували, як правило, рекламнi цiлi.
На межi ХІХ та ХХ столiть провiдним у музеї став вiддiл фiзики, в лабораторiях якого працювали винахiдники-електротехнiки В.М. Чiколєв, М.О. Умов та П.М. Яблочков, який винайшов тут свою електричну "свiчку". Послугами музею вже користувалися навчальнi заклади та курси. В музеї провiднi вченi читали науковi лекцiї. Пополярними для широкої аудиторiї стали недiльнi читання, що супроводжувалися демонстрацiєю експонатiв та експериментами: К.А. Тимiрязєв читав тут великий цикл лекцiй "Життя рослин", В.В. Морковников - з основ неорганiчної хiмiї, М.О. Умов та П.П. Лазарев - з фiзики, М.Є. Жуковський - з повiтроплавання, Ф.А. Брєдiхiн - з астрономiї, Д.М. Прянiшнiков - iз сiльського господарства.
Всього до революцiї 1917 року в музеї вiдбулося близько 2 тисяч недiльних читань. За словами члена комiтету музею професора Д.М. Анучiна вони "дали змогу сотням тисяч людей з народу отримати невiдомi їм ранiше в їхньому життi враження, дещо розширити їхнiй розумовий свiтогляд, засвоїти деякi вiдомостi, й пiд впливом цих нових вражень у багатьох вiдвiдувачiв музею могла з'явитися допитливiсть, прагнення до самоосвiти, до засвоєння тих чи iнших спецiальних знань..." [5, с. 8].
Бурхливi подiї 1917-1918 рокiв - перiод установлення нової влади в Москвi - не обiйшли стороною й Полiтехнiчний музей. Пiсля переїзду в сiчнi 1918 року радянського уряду з Петрограда до Москви з трибуни Великої аудиторiї музею неодноразово виступав вождь бiльшовикiв В.I. Ленiн.
Нова влада чудово усвiдомлювала важливiсть такого популярного серед населення закладу. Тому в 1918 роцi музей було передано до ведення Народного комiсарiату просвiти РРФСР, а управлiння музеєм було доручено спецiальнiй колегiї у складi: Н.К. Крупської, вiдомих революцiонерiв Ф.В. Ленгнiка, В.М. Познера та В.А. Репмана, якi повиннi були, скорiш за все, доглядати за "iнтелiгенцiєю" й тримати справу пiд контролем, щоб музей не перетворився на осередок опору новому режиму. Про людське око щодо толерантного ставлення до старих кадрiв до складу ради музею допустили професорiв П.П. Петрова та В.Р. Вiльямса [5, с. 12].
Але треба вiддати належне бiльшовикам в їхньому прагненнi перетворити музей на агiтацiйний центр, що мав демонструвати переваги та успiхи нового способу життя. Цьому сприяла зацiкавленiсть новими досягненнями тогочасної технiки, що з успiхом було продемонстровано пересiчним громадянам: зокрема, вперше в СРСР у Полiтехнiчному музеї були органiзованi радiовиставка (1925 р.) та перша свiтлотехнiчна виставка (1927 р.). Наприкiнцi 1920-х рокiв з'явилися роздiли електротехнiки, радiо, свiтлотехнiки, механiки, дiяли радiостудiя та радiостанцiя "Комiнтерн". На початку 30-х рокiв було встановлено телевiзор й телепередавач; у музеї були органiзованi курси пiдвищення квалiфiкацiї середнього технiчного персоналу, проводилися практичнi заняття з основ механiки й машинобудування, було сформовано кутки технiчних iгор.
У життi молодої радянської держави 30-40-i роки були перiодом пропагандистських виставок, що демонстрували успiхи iндустрiалiзацiї СРСР. Показовою в цьому вiдношеннi була вистава "Нашi досягнення", що вiдкрилася в сiчнi 1934 року. Послiдовний борець з партiйно-бюрократичним апаратом М.I. Бухарiн, який був автором теорiї створення "радянської громадськостi", навiть пiсля краху своєї полiтичної кар'єри розробив концепцiю технiчної пропаганди. На цiй хвилi був розроблений проект створення Центрального технiчного музею та Всесоюзної постiйної технiчної виставки, що потiм були об'єднанi в єдиний проект Палацу технiки - найвеличнiшого музейного комплексу свiту площею в 4,5 млн. км2. Але на практицi все виявилося iнакше: з одного боку, реалiзацiя такого проекту потребувала великих асигнувань, з iншого - сама iдея проекту асоцiювалася з особою М.I. Бухарiна, який був на полiтичнiй аренi популярною фiгурою, але невдовзi його перетворили на "ворога народу". Тому намiри партiйних дiячiв щодо створення Палацу технiки не простягались далi органiзацiї виставки "Нашi досягнення" напередоднi XVII з'їзду ВКП (б) [3, 129], "з'їзду переможцiв" (майже всi учасники якого незабаром будуть репресованi).
У довоєнний перiод у музеї з'явились роздiли, що вiдображали важливi подiї в життi країни: прийняття нової Конституцiї СРСР, вибори до Верховної Ради РРФСР, 20-рiччя РСЧА, 20-рiччя ВЛКСМ, 20-рiччя плану ГОЕЛРО й типово пропагандистська виставка "Старе та нове село" (!!!) [5, 13].
У роки Великої Вiтчизняної вiйни робота музею не припинялася. Музей створював та експонував пересувнi виставки та проводив консультацiї, що мали оборонне значення: про роботу тилу для фронту, про економiю палива та електроенергiї, збирання металобрухту та iн. На базi музею дiяли короткостроковi курси з пiдготовки водiїв, мiнерiв та радистiв для армiї.
В повоєннi роки, починаючи з 1947 року, Полiтехнiчний музей став центром громадської органiзацiї Всесоюзного товариства "Знання", основним завданням якого було здiйснення науково-технiчної пропаганди на новому грунтi. Було вiдтворено багато традицiйних форм масової роботи для всiх категорiй вiдвiдувачiв, зокрема, поновилися традицiйнi недiльнi читання. Тут з актуальними повiдомленнями про свої вiдкриття виступали академiки I.I. Артоболевський, М.Г. Басов та iншi.
У 1950-60-х роках у музеї створюються стацiонарнi експозицiї, в яких було представлено розвиток науки й технiки за галузевим принципом. Вiдкрилися новi експозицiйнi роздiли: "Електропромисловiсть у СРСР", "Приладобудування", "Промисловiсть засобiв зв'язку СРСР", "Гiдротехнiчне будiвництво СРСР", "Технiка та технологiя машинобудування". Крiм того, в експозицiї з'явилися новi теми: кiбернетика, пiдкорення космосу, ядерна технiка [5, с. 16]. При музеї було органiзовано факультет нових методiв й засобiв навчання, семiнар з надiйностi та якостi.
У 1970-тi роки в дiяльностi музею починає змiцнюватися суто музейна традицiя - формування музейного зiбрання з позицiй документування iсторичного процесу развитку технiки, музей залучається до мiжнародної музейної дiяльностi в рамках радянського вiддiлу Мiжнародного комiтету музеїв (ICOM). А в груднi 1991 року Указом Президента Росiйської Федерацiї Полiтехнiчний музей був оголошений особливо цiнним об'єктом культурної спадщини країни.
З цього перiоду музей пiднявся на новий рiвень розвитку. Постановою Уряду Росiї з лютого 1992 року Полiтехнiчний музей та Центральна полiтехнiчна бiблiотека визнанi єдиним науковим, освiтнiм й культурним центром Москви та Росiї.
Сучасна дiяльнiсть Полiтехнiчного музею має декiлька напрямiв. Основною є виставкова, яка розвивається за такими темами:
- "Історiя iнженерної думки Росiї" (виставки розкривають роль учених та iнженерiв у всесвiтньо-iсторичному процесi розвитку науковотехнiчних iдей, розповiдають про людей - творцiв технiки, видатних представникiв наукової та iнженерної громадськостi);
- "Музейний вернiсаж".
У контекстi програми "Головной музей iсторiї науки й технiки" традицiйно до 18 травня - Мiжнародного дня музеїв - провадяться виставки, основною метою яких є залучення до спiвпрацi спорiднених музеїв, органiзацiй, пiдприємств;
- "Технiка в свiтi iдей та образiв" - розкриваються рiзноманiтнi аспекти взаємодiї художника та технiки, дiяльностi художника в науково-технiчному музеї;
- "Технологiя краси" - виставки творiв мистецтва з показом технiки, iнструменту, технологiчних засобiв їх створення;
- "Документальнi релiквiї" - цей проект вводить до культурного обiгу унiкальнi документи вiтчизняних архiвiв;
-"З фондового зiбрання Полiтехнiчного музею" - виставки цього напряму вводять до культурного обiгу предмети з фондового зiбрання музея;
- "Виставки з приватних колекцiй".
Професiйно-музейнi системнi пiдходи до формування зiбрань Полiтехнiчного музею почали розроблятись лише з 60-70-х рокiв, коли стала очевидною вiдсутнiсть загальної концепцiї музею полiтехнiчного профiлю. В 1987 роцi з'являється перспективна наукова концепцiя Полiтехнiчного музею, в якiй було визначено основнi напрями його розвитку: енергетика, транспорт, iнформацiйнi технологiї, матерiали й технологiї їхнього створення та обробки [2, с. 72]. Ця концепцiя сприяла виявленню проблем кожного напряму, що були представленi однiєю або декiлькома темами комплектування.
Наукова концепцiя 1994 року щодо комплектування фондiв являла собою цiлеспрямований плановий процес виявлення предметiв музейного значення, вона вiдповiдала основному принципу формування музейного зiбрання - документуванню iсторiї вiтчизняної та свiтової науки, технiки й технологiї. Таким чином, музейне зiбрання Полiтехнiчного музею є сукупнiстю рiзних музейних фондiв, що iсторично склалися з багатьох колекцiй, якi пiзнiше були науково упорядкованi, а також архiвних, бiблiотечних та науково-допомiжних матерiалiв.
Органiзованою сукупнiстю музейних предметiв, що входять до складу музейного зiбрання, є музейнi фонди. В 1983 роцi музейнi фонди були систематизованi за типом музейних предметiв на речовий, письмовий (документальний та друкований), зображувальний, якi, в свою чергу, систематизованi за 14 галузями знань та практичної дiяльностi людства: матерiалознавство; гiрнича справа; металургiя; хiмiчна технологiя; машинобудування та обробка металiв; текстильне та харчове виробництво; радiотехнiка, електронiка, акустика; прилади для вимiру та прилади спецпризначення; автоматика й телемеханiка; обчислювальна технiка та засоби оргтехнiки; автомотовелотранспорт; повiтроплавання, ракетна та космiчна технiка [2, с. 72].
Зображувальний фонд складає близько 4 тисяч одиниць зберiгання основного фонду i мiстить у собi фотоматерiали, предмети образотворчого мистецтва (живопис, графiка, плакат), листiвки, нумiзматичну та фiлателiстичну колекцiї з iсторiї космонавтики, вироби декоративноприкладного мистецтва.
Колекцiя старовинних негативiв та фотографiй документує розвиток фотографiчних процесiв з моменту винайдення фотографiї й до 30-х рокiв XX столiття.
Багато робiт мають власноручнi пояснення та автографи авторiв.
З iсторiєю музею пов'язана колекцiя "тiньових картин" - дiапозитивiв на склi, що утворилася в результатi дiяльностi учбового вiддiлу музею (1872-1922 рр.).
Основний фонд негативiв присвячений космонавтицi. Вiн є невеликим, основну частину складають матерiали 1980-х рокiв, що зберегли подiї пiдготовки радянських та iноземних космонавтiв до польотiв.
Переважну частину науково-допомiжного фонду (40 тис. од. зберiгання) складають фотонегативи репродукцiйного характеру з певних галузей знань, а також персоналiї вчених, винахiдникiв, iнженерiв, суспiльних та полiтичних дiячiв. Величезний масив складають фотонегативнi матерiали проекту Палацу технiки (1930-тi роки), що так i не був збудований [3].
Фонд письмових джерел включає в себе документальний фонд (бiльш нiж 25 тис. одиниць зберiгання) та фонд друкованих видань (понад 8 тис. од. зберiгання).
Основу документального фонду складають матерiали архiву музею, який почав формуватися приблизно з 1870 року, в перiод пiдготовки й органiзацiї Полiтехнiчної виставки, яка започаткувала Музей прикладних знань - Полiтехнiчний. Документи з iсторiї науки й технiки поповнили фонд у бiльш пiзнiй час й цiлеспрямовано комплектуються в останнi роки.
Склад документального фонду є дуже рiзноманiтним й мiстить:
- зiбрання документiв з iсторiї Полiтехнiчного музею, полiтехнiчної виставки 1872 року, Музею прикладних знань: грамоти, почеснi дипломи та iншi вiдзнаки музею, фотоматерiали та альбоми з iсторiї Полiтехнiчного музею, а також колекцiї афiш та матерiали з виставкової дiяльностi;
- зiбрання документiв АССНАТ (Асоцiацiя натуралiстiв при Наркоматi просвiти РРФСР, 1918 р.);
- зiбрання документiв щодо проекту Палацу технiки (будiвництво якого не здiйснилося)
- робочi креслення;
- фонди персонального походження - 160 iменних фондiв (учених, винахiдникiв, суспiльних дiячiв, в тому числi фонди: К.Е. Цiолковського, П.П. Петрова, В.Р. Вiльямса, Д.К. Чернова, А.А. Штернфельда, Н.Н. Архiпова, В.М. Глушкова, Б.I. Рамеєва та iн.).
Друкований фонд музею налiчує бiльше 7 тисяч одиниць зберiгання основного фонду, який систематизовано вiдповiдно до галузей знань. Цей фонд представлений рiзними видами друкованих видань: рiдкiснi книги ХVIII- ХХ столiть, каталоги, прейскуранти росiйських та iноземних торговельно-промислових фiрм, енциклопедiї, довiдники, пiдручники та навчальнi посiбники, технiчна документацiя (заводськi описи та iнструкцiї з експлуатацiї, технiчнi паспорти).
Склад музейних фондiв по кожному роздiлу є неоднорiдним. Основну частину становить речовий фонд, що включає бiльш нiж 100 систематичних колекцiй (понад 50 тис. од. зберiгання основного фонду речових джерел). Речовий фонд репрезентує рiзноманiтний свiт технiки та його развиток. Найбiльш знаковими колекцiями речового фонду музею є такi: мiкромiнiатюри; швейнi машини; прилади для вимiрювання часу; апаратура звукозапису; радiо- та телеприймачi; телеграфнi апарати; телефоннi апарати та станцiї; фото- та кiноапарати; друкарськi машини; музичнi та розважальнi автомати; лiчильнi пристрої; логарифмiчнi таблицi та лiчильно-аналоговi пристрої; iнструменти та прилади для креслення; обчислювальнi машини; електромузичнi iнструменти; мiкрокалькулятори та комп'ютернi iгри; машини перфорацiйного обчислювального комплексу; електронно-цифровi обчислювальнi машини; персональнi комп'ютери; електричнi машини; джерела свiтла; шахтарськi лампи; автомобiлi; мотоцикли; велосипеди; устаткування космiчних апаратiв; геофiзичнi прилади; геодезичнi прилади та iнструменти; метеорологiчнi прилади; мiкроскопи; пера для письма; гальванопластичнi вироби; верстати для механiчної обробки матерiалiв; устаткування для зварювання.
Формування кожної музейної колекцiї в Полiтехнiчному музеї, незалежно вiд її типу, пiдпорядковується науковiй концепцiї та програмi комплектування, яка розробляється науковим спiвробiтником - куратором напряму, теми, колекцiї.
Протягом усього часу iснування Полiтехнiчного музею спостерiгався певний прiоритет у поповненнi фондового зiбрання речовими пам'яткам науки й технiки, що зробило музейне зiбрання штучно обмеженим. В останнi роки акцент зроблено на використання комплексного й тематичного методiв комплектування i в першу чергу - на обгрунтоване поповнення музейного зiбрання всiма типами джерел для їхнього наступного використання в експозицiйнiй та виставковiй роботi.

Література: