культурна спадщина / мистецтво

Наталя Урсу-Яворська

КАМ'ЯНЕЦЬКА ВЕДУТА

Кам'янець-Подільський...
В уяві одразу ж постають вежі давньої фортеці й дзвіниці, бані, стіжкові дахи церков Старого міста, що височіють на скелястому острові, оперезаному водяною стрічкою Смотричу. Цей своєрідний образ складався віками. Дивовижні будівлі середньовіччя. Ренесансу, бароко.

Історичне минуле Старого міста приховує безліч таємниць. Ще й досі не встановлено остаточно, коли виник Кам'янець, але вже багато століть він зачаровує людей своєю незрівнянною красою.

Одну з таїн виникнення кам'яного дива можна відчути в легенді про відважного птаха, що з'являється тоді, коли Кам'янцю загрожує небезпека. Облітаючи навкруги міста, цей птах губить своє барвисте пір'я, а легкий вітерець розносить його. Диво-птах плавно сідає на гострий шпиль міської ратуші, надаючи людям мужності, а на місці, де лягла на землю мала пір'їнка, народжується талановита людина, де - велика пір'їна - там постає прекрасна споруда. Птах з легенди - провісник відродження землі, з його появою ніби настає пробудження духовності й культури. Як пір'їнки птаха не схожі одна на одну, так само неповторні пам'ятки архітектури й обдаровані люди, які мешкають у Старому місті.

Таємнича легенда дістала підтвердження в століттях. У мистецтві є цікавий прийом втілення образу, що називається "нон фіні то". Це неповне зображення будь-якого образотворчого об'єкта, яке дає глядачеві змогу домислити те, що має доповнити його, додумати, що має бути далі. Це духовно-мистецький процес, який з часом не припиняється. Минає життя багатьох поколінь, їхні витвори згодом стають пам'ятками архітектури, скульптури, малярства, озиваються в серцях небайдужих людей. Творче сприймання і відображення архітектурної та образотворчої спадщини триває.

Одним з перших найдокладніших зображень Кам'янця вважається давній план міста та його фортеці 1672 року Кипріяна Томашевича, виконаний технікою мідьорита(1). У правому нижньому куті зображено герб краківського біскупа А.Тржебицького, де у вигляді лебедя намальовано легендарного птаха-рятівника.

Крім цього, є ще кілька планів Кам'янця, виданих у ХУП-ХУПІ століттях у Франції, Німеччині, а також у Римі. Загалом вони є парафразом відомого першозразка К.Томашевича.

Сучасний варіант міського плану дав 1981 року в глибокій різцевій гравюрі на цинку "Камя'нець-Подільський - пам'ятка культури України" відомий подільський мистець Борис Негода (1944). За допомогою м'якого, гнучкого, витонченого штриха художникові вдалося зробити зображення забудови острова опуклим, обсягово-просторовим. Він поступово, сантиметр за сантиметром, ніби пішки, подорожує містом знизу вгору, із заходу на схід, свідомо замальовуючи лише збережені дотепер пам'ятки архітектури, підмурки, вулички та майдани, фіксуючи в такий спосіб сучасний стан міста від окремої споруди до загального вигляду. Цей твір має відверто іконографічний характер з додатком геральдичної символіки. Мов символ духовності та єднання українців, поляків, вірменів, що населяли Кам'янець, гравюру прикрашають дві постаті апостолів Петра і Павла. Історіографічну цінність плану підкреслює особливий ритм графічної поверхні та стилізоване трактування зображення.

Творчість іноземних майстрів пензля і різця, які відтворювали образ Кам'янця в ХУШ-ХІХ століттях, простежує науковий співробітник Кам'янець-Подільського історико-архітектурного заповідника Галина Осетрова2. Вона звертає увагу, що в 1781-1783 роках Ж.-А. Мюнц (1727-798) з Ельзасу, подорожуючи Україною, створив альбом із 140 кольорових акварелей, серед яких є й зображення міст Поділля.

Великий інтерес до кам'янецької архітектурної спадщини виявляли польські мистці. Один із них, Наполеон Орда (1807-1883), літератор, композитор, маляр і графік, залишив серію акварелей з краєвидами Київщини, Волині, Поділля тощо. У фондах Кам'янець-Подільського історико-архітектурного заповідника зберігається 35 літографій з його акварелей, виданих наприкінці минулого століття у Варшаві. Кам'янецька фортеця Н.Орди неначе прочинене віконце в іншу епоху, де ретельно зафіксована найменша дрібничка. Робота наповнена світлом, простором, добре прочитується повітряна перспектива фортечної ведути.

Кам'янець приваблював і майстрів медальєрної пластики. У ХVІІ-ХVIII століттях виготовлено кілька медалей з барельєфним зображенням міста, фортеці й мосту, що сполучає їх. До нас дійшли імена авторів цих медалей - монетників Йогана Ґена та Мартіна Генріха Омейса3.

З Кам'янцем пов'язаний і один з епізодів творчості Шевченка-художника. 1846 року на завдання Київської археографічної комісії він здійснив наукову подорож по Київщині, Волині й Поділлю. У Кам'янці-Подільському Т.Шевченко був восени того року, цілий тиждень знайомився з його історією, архітектурними пам'ятками, довкіллям. На початку жовтня місто особливо гарне. Можна хіба що уявити, яке враження воно справило на душу мистця. На жаль, записані ним тут народні переклади, легенди, пісні, зібрані відомості про пам'ятки архітектури, давні могили, виконані під час подорожі схеми й малюнки пропали після арешту 1847 року (4).

У ХІХ столітті Кам'янець малювали й такі художники, як М.Подолинський, М.Кулеша, К.Врублевський, світлив фотограф М.Гейм. Заслуговує на увагу цикл акварельних ведут 1912 року польського мистця М.Тшебінського. З ретельністю науковця він зображує архітектурні пам'ятки - від загальної забудови до дрібної бруківки на першому плані. Кожний пейзаж М.Тшебінського наповнений світлом, кожний має яскраві кольорові акценти. Так спалахує не що інше, як любов до світу у всій безмежній його красі.

У перших десятиліттях нашого сторіччя вирізняються художністю кам'янецькі твори Сергія Світославського (1857-1931), Миколи Бурачека (1871-1942) та Володимира Гагенмейстера (1887-1938). Художник-педагог Володимир Гагенмейстер виховав цілу плеяду майстрів образотворчого мистецтва в Кам'янець-Подільському державному українському університеті, завідував місцевою художньо-промисловою школою, вів просвітницьку видавничу діяльність, пропагував традиційне народне мистецтво Поділля. У низці кольорових автолітографій (альбом "Старий Кам'янець-Подільський" (1930 р.) та ін.) В.Гагенмейстер на відміну від інших художників, які змальовували місто, лірично сприймає архітектуру, відчуває своєрідність, незвичайність кам'янецького архітектурного ансамблю, зображує його документально точно. Його твори не сплутати ні з чиїми іншими, їхній автор, безперечно, належить до найкращих "портретистів" Кам'янця.

З поширенням модерністських мистецьких течій XX століття в Кам'янці з'являється новий талант, який вносить багато свіжого в трактування архітектурного пейзажу Поділля. Це Олександр Ґрен (1898-1983). "Старе місто на Поділлі" він намалював у 1981 році, але етюд до цього твору зроблено набагато раніше. Багатопланова композиція картини веде глядача в глибінь простору, перед ним розгортається панорама стародавнього Кам'янця, осяяного світлом. Це свято єдності природи, людей і мистецтва, де чисті локальні кольори виступають на перший план, посилено декоративне начало. Декоративність потрібна художникові, щоб опоетизувати його почуття любові до людей, землі й архітектурних пам'яток. Ведута витримана в єдиному дусі й стилі до найдрібніших деталей, вона має підкреслено національний, "килимовий" характер.

Кам'янець "портретували" також Михайло Дерегус (1904-1997), Анатолій Домнич (1924), Михайло Ліщинер (1912-1992), Сергій Кукуруза (1906 -1979), Франц Пенюшкевич (1911-1979), Дмитро Брик (1921-1991), Анатолій Фесенко (1922-1994), Панас Триндюк (1932-1983), Збіґнєв Ґайх (1923) та інші.

Учень М.Бойчука - С.Кукуруза створив цикл графічних творів, присвячених кам'янецьким пам'яткам, та найбільше його як мистця приваблював індустрійний пейзаж у нових районах міста.

Художник і мистецтвознавець Д.Брик - автор живописних творів, графічних буклетів та поштівок із зображенням давніх архітектурних комплексів, окремих будівель тощо. Серед ранніх його графічних робіт подибуємо зображення оголених після воєнних руйнувань підпор Новопланівського мосту, що над Смотричем. Такий самий сюжет і в акварелі російського художника Віталія Давидова, який 1945 року перебував у Кам'янці. Художник показує чудову сонячну днину, контрастно зіставивши світло і темряву, передає радісний настрій людей, що йдуть до Старого міста маленькою кладкою через річку. Цей стафаж (фрагмент пейзажу із зображенням людей) органічно пов'язаний з панорамою стародавнього комплексу. У глядача мимоволі зринає думка: по війні життя триває.

У наш час мистецький образ Кам'янця далі збагачується. Дух міста оживає в графічній ведуті В.Яворського, М.Гуменюка, у плакатах О.Горбаня та згадуваного вже Б.Негоди. Цікаві графічні кольорові аркуші київського мистця Віктора Вечерського (1958). В рисунках "Замок у Кам'янці-Подільському" та "Церква на Корвасарах у Кам'янці-Подільському" вдало знайдено прийом образного трактування архітектурного пейзажу. Всю поверхню рисунків густо вкриває мереживо фактури, що нагадує кракелюри -потріскані грунт, фарбу або лак на давній картині.

Більшість авторів зображують Кам'янець у реалістичній манері, відтворюючи чарівність давнього міста. Кам'янчанин Юрій Юрчик (1946) майстерно володіє технікою олійного живопису, акварелі, пастелі й гуаші. Ось один з його творів "Осінь у Старому місті". Старе місто ще не зовсім прокинулось, ніби тане у вранішнім тумані, і це чарує, надає ведуті особливої музичної гармонії. Фактура дрібного мазка майже непомітна, проте чудово фіксує "подих" об'єктів зображення, допомагає витворити безліч відтінків, м'яких напівтонів.

У Кам'янці живе архітект і художник Віктор Яворський (1938). Його творам притаманне глибинне розуміння архітектоніки міських споруд, своєрідне "бріо"-технічний ефект оголеного артистичного мазка, який зблизька справляє враження хаотичних штрихів, ліній і плям, а здалеку - постає живою, тремтливою натурою зі світлоносними потоками. Майстер працює в техніці олійного малярства й графічного кольоропису в сміливій, розкутій манері.

Ще один цікавий автор - художник-педагог, директор дитячої художньої школи Володимир Павлович(1947). У своїх ведутах він сміливо оперує простором, полюбляє вертикальну композицію, завше акцентує панівні архітектурні обсяги, майстерно використовує багатоплановість, що надає його творам рис монументальності. А головне, як він трактує колір: звичайнісінька бруківка, стіна будинку або віконний отвір у його творах набувають яскравого, власне неможливого в реальності забарвлення. Так він намагається створити враження надкольоровості, вагомо висловитися про натуру "кольоровою фразою".

Олійний живопис Алика Мурадова (1961) віддає певний стан душі в сприйманні натури. Показові щодо цього його ведути "Польська брама" й "Коло Миколаївської церкви".

Має Кам'янець свого майстра романтичного пейзажу - Олександра Горбаня (1963), який поєднує світ архітектури і природи в цілість. Його акварелі вишукані, прозорі, з примхливою грою мерехтливого світла. Акварельна техніка "по вологому" дає авторові змогу поглянути романтично й замріяно на архітектуру в природному оточенні. Акварельним ведутам цього майстра притаманні стриманий колорит, ніжність переходів з одного вальору до іншого, делікатність зіставлення тонів ("Краєвид з Покровською церквою").

Цікавих оптичних ефектів досягає Борис Негода в техніці олійної пастелі. Мистець відкриває своєрідний світ художніх образів зі своїм таємничим життям, поетичною магією ("Верлібри пастелі").

Анатолій Лучко (1941), опанувавши надбання французьких майстрів, віддає данину імпресіоністичному етюдизмові. У полотні "Твердиня Поділля" (пастель) він органічно пов'язує природу з казково піднесеним образом фортеці-твердині. Міцні контрфорси величезної скелі ніби перегукуються з контрфорсами середньовічної споруди, її площинним членуванням. Автор не підробляє свій твір під давнину, але давнину наповнює сучасним життям.

Свою сповидну реальність вибудовує в авангардних полотнах А.Мурадов. У цьому ж напрямі працюють молоді живописці - Сергій Нечитайло (1970) та Андрій Кліщ (1969). Про давні пам'яткові споруди в їхніх творах "Тільки міст перейти" і "Бабай вірменського кварталу" нагадують лише стилізовані або символічні фрагменти, а втім вони легко вгадуються.

Сучасне декоративно-ужиткове мистецтво трактує міський пейзаж своєрідно, відповідно до можливостей тієї чи іншої техніки. Барельєфне й контррельєфне зображення пам'яток архітектури характерне для медальєрної керамічної пластики гончарів Дезидерія Шустера й Миколи Печеного. Випалені, але без поливи медалі являють собою стилізовані образи окремих забудов та ансамблевих комплексів малих і середніх розмірів, закомпонованих у колі й овалі.

Потаємне життя кам'янецької архітектури - основна тема творчості Анатолія Бедункевича (1915). Майстер уміло використовує у своїх композиціях кору різних порід дерева, мох, лишайник, сухе листя, пелюстки безсмертника й фізаліса. За характером його вироби можна порівняти з олійним малярством, де ретельно накладається мазок на мазок, взаємно підкреслюються глянсові й оксамитні плями, досягаються віртуозні імпресіоністичні ефекти. Напрочуд тонко автор відчуває колір і вирішує в коропластиці складні колористичні завдання. Імпровізація з фактурою, об'ємом і кольором сповнена азарту гри й мимоволі захоплює несподіваним результатом. Оптичне враження одночасного наближення і віддалення планів, розмова простору й архітектурних форм, які то виникають, то зникають у ньому, дозволяють бачити в камерних композиціях певний вихід за рамки станкового мистецтва.

Творчість кам'янецької мисткині Лариси Заярної (1941) істотно розширює звичайні уявлення про можливості відтворення архітектурних композицій у "фресках на тканині". Її батикові мальовання відзначаються декоративністю й монументальністю, а водночас сприймаються легко й органічно. Твори, що є розповіддю про минуле, компонуються за законами площинного живопису, який підкреслюється тонкими волосяними, силуетними й соковитими лініями, що інколи перетворюються на вишукані плями. Образи цієї мисткині умовні, проте добре прочитуються. Око вихоплює характерне, легко впізнаване, відчутний внутрішній рух при зовнішній статиці. Кам'янецька ведута - її улюблена тема.

Міський пейзаж часто буває представлений у виставкових залах історичного музею-заповідника. Працівники музею підтримують мис-тців, творчі шукання яких пов'язані з міським пейзажем, організовують професійні зустрічі, кількаденні, а то й кількатижневі пленери, після яких влаштовуються виставки. Саме на постпленерних вернісажах прозвучали нові імена Антоніни Штогрин (1967) і Віктора Рудюка (1967). Цього року має відбутися ретроспективна виставка "Кам'янецька ведута".

Як мистці не можуть жити без міста, що надихає їх на творчість, так і місто ніколи не залишається без художників, захоплених його красою й своєрідністю. Процес мистецького осягнення Кам'янця-Подільського не припиняється.

ПРИМІТКИ

1. Сіцінський Ю. Нариси з історичної топографії міста Кам'янця-Подільського та його околиць. - Кам'янець-Подільський, 1994. - С.60.
2. Осетрова Г. Іноземні художники на Поділлі // Радянське Поділля. - 1983. -16 листоп. - С.4.
3. Дашкевич Я.Р. Кам'янець-Подільський в медальєрній пластиці ХVІІ-ХVІІІ ст. // Музей і Поділля: Тези доповідей наукової конференції. - Кам'янець-Подільський, 1990. - С.58 - 60.
4. Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ ст. -Кам'янець-Подільський, 1993. - С.396 -397.

ПУ № 3-4 200 р.