культурна спадщина / геральдика

Сергій Татаринов,
Дмитро Кравець

ГЕРБИ МІСТА БАХМУТА-АРТЕМІВСЬКА

Давнє українське місто Артемівськ на берегах невеликої спокійної степової річки Бахмут... Добре збережені охайні старожитні будинки, храми, мальовничі околиці -"донецькі прерії". Немовби в тиху загадкову країну попадаєш з навколишнього пронизаного металевим гуркотом териконового індуст-рійного Донбасу.

Довгий час це місто (до 1924 року - Бахмут) стояло самотою в глухому степу, Дикому полі, "привіллі кочовиків". З початком XVIII століття воно було форпостом Московської держави у боротьбі за вихід до Азовського й Чорного морів. Важливе стратегічне положення Бахмута на магістральних торговельних шляхах (Ізюмський, Бахмутський та ін.), наявність корисних копалин передумовили непересічну, багату на небуденні події його історію. З Бахмутом пов'язані похід Фрола Разіна до Тора, сутички часів Булавінського повстання (1707-1708), перше в Донбасі відкриття й промислове використання кам'яного вугілля в кузнях солеварнинь (1721), перший робітничий страйк під керівництвом Бориса Андреєва (1765) тощо. У різний час місто було центром великих адміністративних територій, як-от: Бахмутської провінції Азовської губернії, Слов'яно-Сербії (1753-1764), Бахмутського повіту Катеринославської губернії (1787-1919). Донецької губернії (1919-1923).

Саме на горгівельних шляхах до Бахмута виникло багато міст Донеччини.

Важливим джерелом для вивчення історії Бахмута - Артемівська є його герби, їх у міста було чотири за різних часів. Безпосереднім приводом до створення першого герба став указ від 5 листопада 1723 року "Про форму суду" Російської імперії, згідно з яким судові справи мали опечатуватися міськими печатками. У серпні 1724 року вийшов і сенатський указ, щоб "во всех судебных местах сделать пенати, а именно: в губерниях и провинциях и в городах, которые имеют гербы, на тех вырезать тех городов гербы, а которым нет, то нарисовать приличные вновь в Герольдмейстерской конторе, и с оных отослать те рисунки для рассылки во все судебные места в Юстицколлегию".

Герби планувалося розміщувати також па знаменах розквартированих у містах полків.

У своєму донесенні в сенат від 14 жовтня 1724 року Гсрольдмейстсрська контора повідомляла, що "к сочинению гербов всем городам [...] надлежит иметь некоторые [...] ведення о всякой губернии, провинции и городе...". Уже в грудні того ж року "промеморій" із зазначенням того, які саме дані треба подати до Герольдмейстерської контори, було розіслано в усі міста імперії. Представникам місцевої влади належало відповісти на кілька питань, зокрема: "сколь давно и от какого случая [...] те городи построены [...] каких родов скоты, звери и птицы [...] какова хлеба в котором месте [...] каких родов найпаче рыб обилие бывает [...] и огородных и полевых и лесных овощей и всяких трав и цветов чего где больше родитца [...] какие народы живут русские ли или татарские". З реєстру надісланих до Герольдмейстерської контори донесень видно, що на "промеморій" відповіли далеко не всі місцеві канцелярії, а з віддалених міст імперії відповіді надійшли лише з Києва й Бахмутської фортеці.

Василь Вергільов, канцелярист Бахмутської фортеці, доносив, що "город Бахмут зачался от такого случая, что торский казак Бирюков на речке Бахмуте произыскал соляные воды [...] а в оной речке Бахмуте род рыбы бывает щука, окунь, плотва, линь, лещ [...] а бывает всякого изобилие, полевых овощей кроме вишен и клубники ничего не бывает [...] В Бахмутской крепости живут народы великоросские и малоросские".

Герби складав граф Франциск де Санті , якого в 1724 році Петро І відрядив до Герольдмейстерської контори "для отправления геральдического художества". Після смерті імператора граф попав у немилість, був заарештований, але до цього встиг створити 97 міських гербів, зосібна й для Бахмута. На початку 40-х років у поясненнях Герольдмсйстерської контори сенатові з приводу міських гербів, які склав де Сангі, зазначалося, що "они и поныне не опробованы". Міські суди лишалися без печаток, а тому "печатают всякие письма против прежнего воеводскою печатью".

1742 року до складання гербів залучили герольдмейстера Василя Адодурова, що вирізнявся своїми знаннями і здібностями. Він зумів уже в 1745 році створити герб Бахмутського батальйону. Чи користувався він проектом де Санті - невідомо.

Тоді в Бахмуті містився штаб Бахмутського гусарського полку. Місто виросло, реконструйовано було фортецю, що могла в разі татарського нападу прихистити місцеву людність. Купці, що взяли соляні озера на відкуп, гарантували державній скарбниці величезні прибутки. Загалом у тодішніх стратегічних планах держави Бахмутові призначалося відіграти чільну ролю.

Герб 1745 року складено в повній згоді з регулами геральдичними", де "фигурам приложеньї [...] определенные приличные им цвета посредством которых сие изображение надлсжащий вид герба получает". На червоному тлі зображено дві гармати, па них сидить "білий птах". Під ними, під зеленою горою, на зеленому фоні - дерев'яний соляний "магазин'" (склад), у якому видно лантухи з сіллю. Верхня частина герба повторює герб Воронежа, бо бахмутська фортеця входила в той час до складу Воронезької губернії, і насамперед виявляє військовий профіль близького до кордону міста. Не можна виключати, що "білий птах" на гербі - це, може, казковий фенікс як символ незнищенного прикордонного міста, яким була Бахмутська фортеця.

Протягом другої половини XVIII століття Бахмут часто змінює свою адміністративну належність, входячи до Воронезької, Новоросійської, Азовської губерній, Катеринославського намісництва. Лише в 1802 році Бахмутський повіт (один з найбільших в імперії) було включено до досить сталого адміністративного утворення - Катеринославської губернії (до 1919 р.). Очевидно, що війни з татарами, Туреччиною стояли на заваді герботворчості, тож лише 29 липня 1811 року Олександр І затвердив проект Бахмутського герба. В описі його зазначається, що "между зеленым и черным полем изображен химический знак соли, бывший поводом основания города Бахмута".

Геральдична традиція пояснює зелений колір як надію, добробут, свободу, а чорний - скромність, освіченість, смуток. Можливе й інше трактування цих кольорів. Так, чорний колір - колір двоголового імператорського орла, символ Росії, а зелений - колір мусульманських знамен. Межа між цими двома світами пролягала саме псі бахмутських соляних озерах, отже подібна символіка вказувала на прикордонне положення міста в останні сторіччя.

Після повстання декабристів у 1825 році уряд вжив низку заходів до зміцнення самодержавства. Ця робота не обминула й Герольдмейстерську контору. Герби мали захищати престиж царської влади, утривалювати абсолютизм. У 50-ті роки начальник Гербового відділення при Департаменті геральдики Б.Кене розпочав уніфікацію російських міських гербів. Розроблена тоді чітка система зовнішніх прикрас, що оточували герб, давала відомості про місто (адміністративне положення, кількість та заняття жителів, давність міста, його категорія в системі імперії). З колишніх гербів вилучали негеральдичні фігури. На бахмутському гербі начальник Гербового відділення такою фігурою визнав хімічний (а властиво алхімічиші) знак солі і запропонував "заменить оные тремя ромбами, которым можио дать значення старого герба".

У новій редакції 1862 року бахмутський герб повинен був мати такий вигляд: "В зеленом щите серебряньпі пояс, сопровождасмьій тремя серебряными же ромбами. В вольной части - герб Екатеринославской губернии. Щит украшен серебряною башенною короною о трех зубцах. За щитом два накрест положенные золотые молотки, соединенные Александровскою лентой". Отже, на новому гербі зелений колір чітко трактовано як символ добробуту. Але цей герб з якихось причин не затвердили. На марках Бахмутської земської пошти 1901 року зображено зелено-чорний герб 1811 року з алхімічним знаком солі. У травні 1914 року уряд ухвалив постанову, згідно з якою всі міські герби належало виконувати за новими правилами, запровадженими свого часу Б.Кене. Гербовому відділенню заборонили видавати копії гербів, намальовані по-старому. Однак невдовзі почалася світова війна, потім громадянська, змінився державний лад.

За радянського часу, хоч Бахмут і перейменували на Артемівськ (постановою ВУЦВК від 21 серпня 1924 р.), але герба 1811 року, що вже утрадиційнився, не чіпали, не винаходили якогось нового, штучного зображення, як це зазвичай робилося в інших містах України.

1996 року, коли відзначалося 425-річчя Бахмута - Аргемівська, сесія міськради затвердила варіант герба 1811 року як офіційний герб сучасного міста. Тоді ж затверджено й міський прапор. Він триколірний - синьо-зелено-малшювий (що символізує належність міста в минулому до Катеринославської губернії, до Ізюмського слобідського полку). На прапорі є зображення міського герба.

ПУ № 3-4 1998 р.