культурна спадщина / геральдика

Андрій Ґречило

ГЕРБИ НОВОПОСТАЛИХ ДЕРЖАВ

Із розпадом СРСР та політичними змінами на мапі світу з'явилися нові незалежні держави. Становлення їх супроводилося прийняттям таких державних атрибутів, як герб і прапор.

В європейських і закавказьких країнах повернулися до історичних національних символів, хоч їхнє відродження відбувалося в умовах штучного політичного протистояння та шаленого тиску з боку старих ідеологічних структур вмирущої комуністичної імперії, що й досі можна відчути в Україні. Середньоазіатські республіки й Казахстан прийнятій новостворені символи, в яких також було враховано національні культурні традиції. Першими ж відмовилися від радянських символів Балтійські республіки.

ЛИТВА

Литовські землі ще в середині XIII століття були об'єднані у Велике князівство Литовське, яке згодом поглинуло й білоруські та частину українських територій. За Кревською унією 1374 року великий князь Ягайло став польським королем. З кінця XIV - початку XV століття устійнюються земельні символи: загальним гербом Великого князівства Литовського стає Погоня - вершник на коні (у Литві його називають Вітісом. -А.Ґ.). Крім того, вживалися герби територій, що фігурували в титулярі великого князя, зокрема Жмудський (Жемайтійський) із зображенням ведмедя і Троцький (Тракайський) із зображенням воїна зі списом та щитом, а також династичні символи (т.зв. Стовпи Ґедиміна та Хрест Ягайла). 1569 року Литва і Польща остаточно об'єдналися в одну державу Річ Посполиту. Герб Погоня і далі функціонував як самостійно, так і в різних поєднаннях у гербі нового державного утворення. З третім поділом Речі Посполитої 1795 року частина литовських земель відійшла до Росії, а частина - до Пруссії. На захоплених Російською імперією територіях було створено Литовську губернію, згодом перейменовану у Віленську. Потім її поділено на Віленську і Ковенську губернії. Герб Погоня використовувався далі як у гербах окремих міст (у т.ч. замінив у знаку Вільна історичний міський символ), так і в гербі Віленської губернії. Тому з проголошенням незалежності Литви 1918 року великих проблем з гербом не виникало.

Складнішим було питання національних кольорів, оскільки з кінця XIX століття різні литовські організації на батьківщині й на еміграції використовували різноколірні прапори (скажімо, товариства литовців у СТА вживали біло-сині прапори). Історично сформований прапор повторював кольори й малюнок герба - на червоному полотнищі біла Погоня, проте він не надто відрізнявся від революційних червоних прапорів. Для остаточного вирішення питання на початку 1918 року було створено комісію у складі Ионаса Басанавічюса, Тадаса Даугірдаса та Антанаса Жмуйдзінавічюса.

Вони запропонували варіант жовто-зелено-червоного триколора, який і був 19 квітня прийнятий. Співвідношення ширини прапора до його довжини становило 2:3. Тлумачення кольорів такс: жовтий означав сонце, світло і добробут; зелений - красу природи, радість і надію; червоний - землю, боротьбу і кров. Запроваджено й президентський прапор: червоний, з одного боку на ньому була біла Погоня, а з другого - жовті Стовпи Гедиміна. У Конституції Литовської держави, прийнятій 15 травня 1928 року, стаття 8 проголошувала: "Державні кольори: жовтий, зелений, червоний; державний герб: білий вершник на яскраво-червоному полі". Наприкінці 20-х років несподівано розгорнулася широка кампанія проти зображення Погоні на державному гербі. Критики герба вважали, що це символ колишньої литовсько-польської федерації, який не може уособлювати незалежну Литву. Однак до зміни герба не дійшло і його й далі використовували в художньому виконанні А.Жмуйдзінавічюса.

У липні 1940 року Литву внаслідок пакту Молотова-Рібентроппа було приєднано до СРСР. Народний сейм 25 серпня того ж року прийняв конституцію Литовської РСР, що зафіксувала новий державний герб і прапор (червоний, із серпом і молотом та написом "Lietuvos TSR"). А 15 липня 1953 року запроваджено новий прапор, на якому червоний колір доповнювали зелена й біла смуги, що мали відповідно означати красу природи, діброви Литви та мирне життя.

Литва перша серед радянських республік зуміла відновити історичні символи, не тільки легалізувавши їх, а й надавши їм державного статусу. 18 листопада 1988 року Верховна Рада Литовської РСР ухвалила закон "Про зміни статей 168 та 169 Конституції Литовської РСР". У новій редакції стаття 168 проголошувала: "Державним прапором Литовської РСР є національний прапор, що складається з трьох рівновеликих горизонтальних смуг: верхньої -жовтого кольору, середньої - зеленого, нижньої - червоного".

Прапор використовувався зі співвідношенням ширини до довжини як 1:2, оскільки чинними нормами передбачалося, що при одночасному вживанні прапорів СРСР і республік ці останні не можуть бути більших розмірів від союзного (він мав співвідношення 1:2), хіба що - рівновеликими. Статтею 169 як державний гімн затверджено ..Національну пісню" В.Кудірки. Законом "Про найменування держави й герб", ухваленим 11 березня 1990 року, передбачалося "надалі використовувати як офіційний Державний герб Литовської Республіки зображення Віліса".

Еталонні зображення герба і його опис були прийняті окремим законом "Про Державний герб Литви" 10 квітня 1990 року (за еталон узято створений у міжвоєнний період проект Юозаса Зікараса). В опису конкретизувалося: "Державний герб Литви являє собою зображення Вітіса: на червоному тлі гербового щита вершник у панцері сріблястої барви на коні, тримає у правій руці піднятий над головою меч сріблястої барви. Біля лівого плеча вершника - щит, на червоному тлі якого зображення подвійного хреста золотистої барви. Руків'я меча і кріплення піхов, остроги вершника, вудила вуздечки, підкови коня, а також прикраси ременів та іншого спорядження - золотистої барви".

26 червня 1991 року Верховна Рада Литовської Республіки ухвалила закон "Про Державний прапор Литви", яким перезатвердила національний триколор, зафіксувавши співвідношення ширини до довжини полотнища як 1:2, визначивши порядок його вивішування й передбачивши відповідальність за неповагу до нього.

Оскільки у справі герба точилися дискусії (зокрема вказувалося, що щит з подвійним хрестом повинен мати синій колір, а за геральдичними нормами хвіст коня має бути піднятим угору), то 4 вересня 1991 року внесено зміни у закон "Про Державний герб Литви" і затвержено новий еталон: "На червоному тлі гербового щита зображений вершник у срібному панцері на білому коні, що тримає в правиці піднятий над головою срібний меч. Біля правого плеча вершника висить синій щит із зображенням подвійного золотого хреста. Сідло, опона, вуздечка й ремені коня - сині. Руків'я меча, вудила вуздечки, стремено й острога, металеві кріплення піхов і збруї коня - золоті". Державний герб і прапор зафіксовані й у Конституції Литовської Республіки, прийнятій на референдумі 25 жовтня 1992 року.

Окремою постановою сейму від 18 лютого 1993 року затверджено також кольорове еталонне зображення прапора президента Литви, що його розробив (як і новий малюнок герба) художник Арвідас Каждайліс. Цей прапор являє собою пурпурове полотнище, облямоване з трьох боків золотим шнуром. У центрі прапора зображений Вітіс у щиті (державний герб), який підтримують срібні грифон (з правого геральдичного боку) і одноріг (з лівого), що стоять на срібному постаменті. Передні лапи, пазури задніх лап і дзьоб грифона та спіралеподібний ріг і копита однорога - золоті, язики обох звірів - червоні.

ЛАТВІЯ

Територію сучасної Латвії з кінця XII століття поступово захопили німецькі феодали, пізніше вона залежала від Польщі, а згодом - від Швеції. Протягом цього часу сформувалися територіальні герби історичних країв Латвії: Курземе (Курляндії), Латгалє (Латгалії), Відземе та Земгалє. Фігурували вони й на гербах Курляндського (лев) та Пардаугавського герцогства (грифон). Протягом XVIII століття різні частини латиських земель загарбала Росія й далі вони входили до складу Курляндської. Ліфляндської і частково Вітебської губерній. На гербах двох перших лишалися давні територіальні знаки.

З другої половини XIX століття (приблизно з 1870 р.) латиські студенти починають використовувати як національний чсрвоно-біло-червоний прапор. Причиною тому послужила популяризація фрагменту з давньої "Римованої хроніки", у якій самовидець описував події 1279 року, коли загін лантверу з осідку Лівонського ордену Вендена (латиська назва цього міста - Цесіс. - А.Ґ.) ішов під червоним прапором з білою смугою "згідно з венденським звичаєм". Автор хроніки пояснював, що Венден стоїть на землі леттів, а описаний символ - це прапор леттів. Хоч питання про цей прапор і викликало дискусії, проте досить швидко він набув всенародного визнання. Оскільки символ повторював кольори й пропорції австрійського, то художник Ансіс Цируліс навесні 1917 року опрацював проект, у якому ширина білої смуги становить 1/5 ширини прапора, а відтінок червоного поданий як малиновий (карміновий) колір. Того ж року цей прапор уперше було прилюдно піднято в місті Резекне як символ цілісності й єдності Латвії, і саме під ним 18 листопада 1918 року проголошено її незалежність.

За результатами конкурсу на державний герб найудалішою визнали ідею Віліса Круміньша, яку пізніше доопрацював відомий графік Ріхард Зариньш. Герб затвердили Установчі збори 15 червня 1921 року. Його використовували в трьох формах: малий (щит, увінчаний трьома зірками), середній (малий герб з двома дубовими гілками) і великий (малий герб із щитотримачами та дубовими гілками, оповитими стрічкою в національних кольорах). Три зірки мали означати історичні краї Відземе, Курземе і Латгалє; сонце було популярним у Латвії мотивом і символізувало визвольну боротьбу; червоний лев у срібному полі уособлював історичний знак Курземе й Земгалє, а срібний грифон з мечем у червоному полі - герб Відземе і Латгалє. У конституції Латвійської Республіки, прийнятій 15 лютого 1922 року, зазначалося: "Державний прапор Латвії - червоний з білою смугою".

Згодом поширилося тлумачення символіки прапора, яке дав президент Карліс Улманіс: білий колір означає законність і правду, честь і правдомовність громадян, а червоний - кров, пролиту в боротьбі за волю й незалежність, за нарід і батьківщину. Популярною була й версія, за якою біла смуга уособлювала річку Даугаву. У 1923 році затверджено прапор президента Латвії: на білому полотнищі малиновий (карміновий) хрест з білою смужкою посередені (шириною в 1/5 ширини хреста), а в центрі-великий державний герб.

20 червня 1940 року Латвія втратила свою незалежність і стала частиною СРСР. Вже 25 серпня того ж року Народний сейм затвердив Конституцію Латвійської РСР, відповідно до якої запроваджено новий державний герб і прапор (червоний, зі серпом і молотом та абревіатурою ,,LPSR"). Постановою Президії Верховної ради ЛРСР від 17 січня 1953 року прапор змінено: на червоному полотнищі з'явилися дві хвилясті білі та дві сині смуги, що мали означати Балтійське море.

Латиським національним довоєнним символам повернуто статус державних законами від 15 лютого 1990 р. (про внесення змін у Конституцію Латвійської РСР, про Державний герб, про Державний прапор та про Державний гімн). Державним прапором знову ставало карміново-червоне (в українській термінології придатнішим видається означення як малинове. - А.Г.) полотнище з поздовжньою білою смугою посередині, співвідношення чсрвоно-біло-червоних кольорів становило 2:1:2, а співвідношення довжини і ширини прапора - 2:1. Визначалося функціонування в республіці державного великого й малого гербів. Великий герб має щит, перетятий і напіврозтятий, у 1-у синьому полі половина золотого сонця, що сходить, у 2-у срібному полі стоїть червоний лев, повернутий уліво (до розгину), у 3-у червоному полі стоїть срібний грифон з мечем у правиці. Над щитом півколом три п'яти-променеві золоті зірки. Щитотримачі: справа - червоний лев із золотим язиком, зліва - срібний грифон із золотим язиком, обидва стоять на двох зелених дубових гілках, оповитих стрічкою в барвах державного прапора. Малий герб - щит великого герба з трьома зірками. Були пропозиції відновити функціонування й середнього герба, але їх не прийняли. У графічному виконанні герби збереглися майже такими, як їх колись опрацював Р.Зариньш, хоч і зроблено було окремі корективи, що викликало досить багато критики й висловів обурення.

Як державний гімн відновлено пісню К.Бауманіса "Боже, благослови Латвію!"

Прикметно: якщо стара комуністична номенклатура й усілякі "інтерфронти", створені нібито для захисту інтересів "російськомовного населення", галасливо наполягали, що в державних прапорах республік мусить бути червоний колір (згадаймо такі спекуляції в Україні), то у випадку з латиським прапором годі було вимагати чогось "червонішого", але й він їх не задовольняв. На цю тему виник навіть "вексилологічний" анекдот: головного радянського ідеолога Єгора Лігачова запитують: "Чи вам подобається новий державний прапор Латвії?". А той на це відповідає: "Він мені дуже подобається, але я пропоную до нього два доповнення - біля дрсвка на полотнищі домалювати серп і молот, а білу смугу зняти..."

У Латвії поновлено дію Конституції 1922 року (з поправками 1993 і 1994 рр.), у якій зафіксовано державний прапор країни (ст. 4). 24 листопада 1994 р. саейм Латвійської Рсспубліки ухвалив, а 15 грудня того ж року президент Ґ.Улманіс проголосив новий закон "Про Державний прапор Латвії", що закріпив прийняті раніше форму і пропорції цього символу. Із запровадженням у державі інституту президенства відновлено й використання довоєнного президентського прапора (штандарта).

ЕСТОНІЯ

Територія сучасної Естонії ще на початку XIII століття була загарбана й поділена між німецькими і данськими завойовниками. Пізніше сюди приходили також шведські, польські й російські загарбники. З XVIII століття більшість естонських земель входила до складу Естляндської губернії Російської імперії, а частина південних районів - до Ліфляндської губернії. У російській геральдиці, яка тільки-но починала формуватися, поширилася практика використовувати як земельні герби знаки адміністративних центрів.

Саме так і запроваджено згодом герб Естляндської губернії - він повторював давній символ міста Таллінна. Цей знак виник ще за часів данського панування й мав видозмінене зображення "левів Вальдемарів" - королівського герба Данії. Тож територіальним символом більшої частини естонських земель стали три сині леви, що йдуть з повернутими в профіль головами (у геральдиці їх іноді ще називають леопардами) в золотому полі.

Зі зростанням національної свідомості наприкінці XIX століття починають виникати різні естонські організації. Так, студенти-естонці Дерптського (Тартуського) університету згуртувалися в асоціацію "Віронія". На установчій конференції ЇЇ 29 (17 за ст.стилем) вересня 1881 року було ухвалено, що кольори організації - синій, чорний і білий.

Вибір саме трьох кольорів зумовлювався тим, що студентські об'єднання в університеті обирали собі традиційно триколірні прапори, в яких би не повторювалося уживане вже поєднання барв. Оскільки створення "Віронії" викликало негативну реакцію керівництва університету й місцевої влади і їй відмовили в легалізації, то синьо-чорно-білий прапор поступово став символом боротьби за національні інтереси естонського народу. Разом із дедалі ширшим визнанням серед естонців цього прапора поширилися різні тлумачення його кольорів: синій - небо й віра в майбутнє, чорний - родюча земля, барви національного одягу її тяжке минуле, білий - чистота душі, сніг, стовбури беріз і потяг народу до просвіти й розвитку. Масово синьо-чорно-білий прапор почали підносити на демонстраціях і мітингах 1905-1907 років, а заборони й переслідування з боку російської влади, що стягнув він на себе, тільки устійнювали його ролю як національного.

Після лютневої революції 1917 року триколор знову широко використовується. Так, він майорів над учасниками проведеної навесні в Петрограді маніфестації естонських солдатів і офіцерів (подібно як і синьо-жовті прапори на аналогічній масовій демонстрації петроградських українців). Під цим прапором Естонія в лютому 1918 року проголосила незалежність, однак війна на довший час не дала змоги офіційно зафіксувати державні символи. І тільки 19 червня 1922 року Державні збори затвердили національний прапор, а через тиждень, 27 червня уряд ухвалив закон, яким визначено кольори (волошково-синій, чорний та білий) і пропорції прапора (співвідношення ширини до довжини 7:11).

У справі державного герба не було єдиної думки, тому 1923 року оголошено конкурс. Проте він не мав позитивних вислідів, і тоді вирішено створити герб на основі історичного символу з трьома левами. Державний герб затвердила Дума Естонської Республіки 19 червня 1925 року окремим законом. На відміну від герба Естляндської губернії, голови трьох левів на ньому повернуті анфас. Державний герб використовувався у двох формах - як малий (сам щит) і великий (щит в облямуванні золотих гілок дуба).

Цікаво, що в конституційних актах статтю про державні символи введено тільки 1938 року. Ці символи функціонували до 25 серпня 1940 року, коли після приєднання Естонії до СРСР нова маріонеткова

Державна дума прийняла Конституцію Естонської РСР. Згідно з цим актом, державними символами ЕРСР ставали червоний прапор із зображенням у верхньому від древка куті золотого серпа і молота, а під ними абревіатури "ЕNSV" (співвідношення ширини прапора до його довжини 1:2) і виконаний у "радянському "стилі герб - із серпом, молотом, зіркою, сонцем та пшенично-сосновим вінком, оповитим червоною стрічкою.

Після другої світової війни, коли провадилось ,урізноманітнення" прапорів союзних республік, указом Президії Верховної ради Естонської РСР від 6 лютого 1953 року запроваджено новий прапор - червоний, на якому синя хвиляста смуга (у 6 хвиль) з двома білими смужками вгорі, а також серп, молот і зірка у верхньому куті від древка.

Нова легалізація національного триколора відбулася за постановою Президії Верховної ради Естонської РСР від 20 жовтня 1988 року "Про затвердження Положення про порядок застосування національних символів Естонії". У самому положенні синьо-чорно-білий прапор визнавався національним, визначався порядок використання його (у т.ч. й разом із прапорами Естонської РСР і СРСР); як національні символи також трактувалися зображення волошки й ластівки.

Державний статус національний прапор поновив 8 травня 1990 року, після ухвалення закону "Про символіку Естонії", за яким набирали чинності окремі статті Основного закону Естонської Республіки 1938 року, зокрема: "Стаття 6. Державними кольорами Естонії є синій, чорний і білий. Зовнішній вигляд Державного прапора і Державного герба визначаються законом". А вже 10 травня постановою Верховної Ради Естонської Республіки "Про порядок застосування національного прапора Естонії як державного символу відновлюваної незалежної республіки" фіксувалося: "Використовуваний як державний символ національний прапор становить собою полотнище синього (кольору волошки), чорного і білого кольорів. Смуги прапора мають однакову ширину. Співвідношення ширини прапора до його довжини 7:11. Загальноприйнятий розмір 105 на 165см" .

7 серпня 1990 року ухвалено закон "Про Державний прапор і Державний герб", яким відновлювалися символи, що діяли в Естонії до 25 серпня 1940 року, й скасовувались законодавчі акти про державні символи Естонської РСР. Таким чином відновлено й історичний державний герб, який має дві форми - великий герб і малий герб. На великому гербі в бароковому щиті на золотому полі три сині леви з повернутими анфас головами з червоними язиками й срібними очима; щит облямований вінком з двох перехрещених дубових гілок. Малий герб аналогічний, але без вінка. Прапор президента Естонії має на тлі триколора великий державний герб.

ПУ № 3-4 1098 р.