культурна спадщина / архітектура

Наталія Симонова

ДВІ ПАМ'ЯТКИ ПОХОВАЛЬНОЇ АРХІТЕКТУРИ
ІV СТОЛІТТЯ ДО Н.Е.

Традиція зведення надгробних пагорбів-курганів прийшла на Боспор з материкової Греції і Малої Азії, але немає сумнівів, що першовзором їх були єгипетські піраміди. Кургани - невід'ємна частина некрополя кожного стародавнього міста Північного Причоромор'я. У Керчі це ціла низка славнозвісних пам'яток - Царський, Мелек-Чесменський, Золотий кургани, Юз-Оба.

Царський курган.

Ця пам'ятка міститься за п'ять кілометрів на північний схід від центру Керчі і силует її видно навіть з вершини гори Мітридат. Дослідницькі роботи на кургані розпочав директор Керченського музею старожитностей Антон Ашик у листопаді 1833 року і щойно в лютому 1837 року вони увінчалися відкриттям чудової гробниці.

Грандіозність самого кургану (висота 18,5 м, обвід 250 м), виявлення монументального, дуже цікавого з архітектурного погляду дромосу - все це, безперечно, давало надії, що в гробниці будуть знайдені винятково коштовні речі. Проте дослідника чекало велике розчарування, коли вони дісталися склепу й побачили, що той повністю пограбований. Та Ашик, очевидно, був упевнений, що в східній частині кургану є ще якась бічна гробниця. Він продовжував роботи власним коштом, і тільки в 1842 році остаточно припинив їх.

Розкопини посувалися дуже повільно, бо насип кургану мав особливу стійку структуру, що надійно забезпечувала цілість внутрішніх споруд. Щоб насип не деформувався, його зроблено з кількох почережних шарів бутового каменю і глини, при цьому кожен шар ретельно трамбовано.

До склепу веде коридор-дромос завдовжки майже 37 м. Ширина дромосу біля входу до склепу 2,9 м, у середній частині - 2,59 м, у самому склепі - 2,7 м. Початкова частина (довжиною близько 17 м) відкрита, вона складається тільки з вертикальних причілків. Дальша частина (довжиною 19,5 м) перекрита уступчастим склепінням, замкненим на висоті 7,5 м. Обабіч дромосу, з рівня 3,15 м, послідовно виступають 11 рядів кладки, виконаної насухо з добре оброблених плит. У центрі вони мають руст, а по краях - гладко оброблені. З наближенням уступчастого склепіння до стіни кладка плит з рустами переходить у вигладжені плити. Завдяки цьому досягається спокійний перехід від кладки перекриттів до гладіні стіни склепу, що замикає дромос у його північно-східній частині.

Кладку з вигладжених плит на причілках застосовано, безперечно, тому, що тут мала бути стіна, яку зводять після поховання в склепі, щоб вона закрила вхід до дромосу.

Видається безсумнівним, що в процесі зведення перекриттів використовувано риштовання. Про це свідчать прямокутні заглибини: один ряд їх зроблено у верхній частині прямовисних стін дромосу, а наступні чотири ряди - у плитах, що творять уступи покриття. Кожна пара розміщених один проти одного отворів слугувала для укладення дерев'яних горизонтальних брусів, на яких настеляли дошки. Такі отвори є й у склепі.

В уступчастій кладці у верхній частині дромосу, на трьох рядах її з кожного боку, зроблено вируби. Вони, без сумніву, призначалися для дерев'яних розпинок, які було встановлено, мабуть, тоді, коли виникли серйозні побоювання щодо стійкості кладки уступів ще до того, як її закінчено й вона остаточно стабілізувалася під насипом кургану. З дромосу в склеп веде проріз завширшки 2 м, що завершується уступчастим перекриттям, у якому з обох боків було по три уступи. Довжина вхідного прорізу 1,16 м.

Поховальна камера майже квадратова в плані, трохи витягнута по головній осі. Цоколь стін її вирубаний прямо з моноліту скелі, на якому зведений курган. Стіни підносяться вертикально на 10 квадрів, на них спирається конічна уступчасто-кільцева псевдобаня, що складається з 12 щораз менших у діаметрі концентричних кілець, перекритих зверху плитою, яка зсередини камери має вигляд круга.

У вирішенні інтер'єрів дромосу й поховальної камери впадають в око деякі архітектурні порушення. Одні з них зроблені свідомо, інші сталися випадково. Так, стіни дромосу не рівнобіжні. Дромос у плані має Х-подібну форму. Цей прийом підсилює перспективне скорочення й у візуальному сприйнятті збільшує глибину дромосу. Водночас його віддалена частина скрадається. Біля входу в дромос видно стіни, що внаслідок наданої їм кривини губляться десь у перспективі, а попереду мовби з нічого, постає вхід у камеру.

Тимчасом як дивитися на дромос з камери, то найближчі 5 - 6 метрів стіни випадають з поля зору й не беруть участі у формуванні перспективи, тож кривина дромосу в даному разі не посилює враження глибини, а навпаки, розбіжні стіни створюють зворотний ефект.

На жаль, жодного опису стану склепу й дромосу на момент відкриття їх не збереглося. Хто був похований у Царському кургані, ми не знаємо. Але винятковий розмах і велич споруди, яку звели, очевидно, найкращі будівничі Боспору, схиляють до думки, що ця гробниця призначалася для одного з найбагатших і найуславленіших боспорських царів. Це міг бути чи Левкон І, чи, що ймовірніше, Перисад І, який, за словами Страбона, за свої заслуги перед Боспорською державою був навіть визнаний богом.

Мелек-Чесменський курган

У північній частині Керчі, на так званому Глинищі, височіє Мелек-Чесменський курган. Він увійшов в історію як найдосконаліший з технічного й художнього погляду серед боспорських уступчастих склепів. Своєю назвою курган завдячує поблизькій річці Мелек-Чесме ("Ангельське джерело").

1857 року з південного боку кургану було виявлено плити. Щоб з'ясувати їхнє походження, там почали розкопини, але тривали вони недовго. Відновили їх уже наступного року під керівництвом дійсного статського радника, директора Керченського музею старожитностей Олександра Люценка. Від основи кургану до його центру зробили розрізи. З просуванням робіт дедалі більше виявляли обтесаних плит. Довелося зробити два додаткові шурфи. Один з них і привів до складеної з плит стіни. Це було в суботу ввечері, 13 грудня 1858 року.

До шурфу, для його охорони, приставили денну й нічну варти. У понеділок зі стіни вийняли ще дві плити. За плитами відкрився порожній простір з пірамідальним склепом, у протилежному, західному кінці був зовнішній вхід, увесь закладений каменями. Усе нібито показувало на те, що гробниця збереглася недоторканною. Але насправді виявилося, що її пограбовано ще в давнину.

У північно-західному куті гробниці знайшли останки дитини, біля них чотири кам'яні плити, кілька дощок від саркофага, фрагмент алебастру, невеликий бронзовий браслет, що закінчується золотими змійками з емалевими лусочками. У стелі, біля самого входу, бракувало однієї плити, отже стало зрозумілим, яким шляхом сюди проникли грабіжники. Під час додаткового дослідження в північній частині насипу виявили рештки поминальної тризни й вогнища. Серед знайдених фрагментів червонофігурних посудин другої половини ІV століття до н.е. була накривка червонофігурної лекани. Усе це дає підстави датувати час зведення кургану тим самим століттям.

Висота насипу цього кургану 8 метрів, обвід (на час дослідження) близько 200 м, довжина дромосу 9 м, ширина 1, 38 м. Стіни його складено з добре обтесаних чотирикутних плит-квадрів. З шостого ряду кладки починається трирядне перекриття з плит. Склепіння уступчастого дромосу майстерно сполучене з уступчастим перекриттям поховальної камери. Вона квадратова в плані (довжина 3,7 м, ширина 3,64 м). Стіни камери складено насухо з рядів чисто обтесаних квадрів. Склепіння над нею починається з дев'ятого ряду й складається з семи рядів плит, що висуваються з кожного боку один над одним. Центр склепіння замкнуто однією плитою.

У Мелек-Чесменському кургані бачимо сполучення архаїчної конструктивної форми (уступчасті покриття дромосу й поховальної камери, не властиві грецькій архітектурі) з ордерною системою зовнішнього оформлення входу. Це єдиний відомий на європейському Боспорі приклад такого оформлення склепу. Подібні фронтони відомі тільки на Тамані.

Незабаром після закінчення розкопин курган ледь не був зруйнований. Одеське товариство історії і старожитностей з ініціативи свого секретаря М.Мурзакевича стало енергійно клопотатися про збереження кургану. Після багатьох невдач клопотання товариства при сприянні новоросійського й бессарабського генерал-губернатора П.Коцебу врешті увінчалося успіхом. 5 травня 1870 р. імператор Олександр ІІ дозволив виділяти щороку з державної скарбниці 300 карбованців на ремонт склепу й утримання при ньому вартівні. Одразу ж під безпосереднім керівництвом будівника Керченської фортеці генерал-майора Седергольма розпочався ремонт склепу. Було відбудовано фронтон коридору й ретельно виправлено тріщини всередині склепу. Швидкому виконанню ремонту сприяла щедра пожертва купця 1-ї гільдії Константинова.

Насамкінець завезли землю, щоб повністю відновити насип і надати кургану його колишнього вигляду. У липні 1871 року всі роботи завершилися й курган відкрили для огляду публікою.

ПУ № 3, 2001 р.