реєстри / м.Севастополь

603
Володимирський собор
м.Севастополь(у Херсонесі)

Збудований протягом 1859-1877 років. Зруйнований під час другої світової війни у 1942 році.

Собор стоїть на мисі Св. Володимира, на руїнах античного міста Херсонеса в межах території Національного заповідника ''Херсонес Таврійський''. Побудований як соборний храм заснованого у середині ХІХ століття Володимирського монастиря за проектом російського академіка архітектури Г.Д.Грімма над руїнами давнього візантійського храму, який помилково вважали місцем хрещення київського князя Володимира Святославича в 988 році. Проект був затверджений 1859 року, закладення храму відбулося в 1861 році, а урочисте відкриття - в 1868 році. Однак будівельні й опоряджувальні роботи тривали до 1877 року, а оздоблення інтер'єра було завершене тільки в 1883 році. Будівництвом керували архітектори К.Вяткін, М.Арнольд, В.Чагін. Разом з іншими монастирськими спорудами собор створює єдиний архітектурний ансамбль. Він є однією з найбільших споруд, зведених у Російській імперії в другій половині ХІХ століття, провідною містобудівною домінантою Севастополя.

Собор виконано в формах російсько-візантійського стилю, з орієнтацією на середньовічну архітектуру Кавказького регіону. Храм однобанний, належить до традиційного візантійського хрещато-баневого типу і має три гранчасті апсиди зі східного боку і гранчастий притвор - із західного. Весь об'єм розділений на два яруси: в нижньому - церква Богородиці і руїни давнього храму-хрещальні, законсервованого 1894 року; у верхньому - церкви Володимира і Олександра Невського. У верхній ярус ведуть широкі чотирипрогонові сходи, розташовані в північно-західній і південно-західній частинах будівлі. Нижній ярус перекрито системою коробових склепінь на підпружних арках, центральна частина верхнього ярусу - банею на циліндричному підбаннику 'не зберігся), східна і західна частини - конхами, інші компартименти - коробовими склепіннями. Стіни муровано з інкерманського вапняка із застосуванням для декору білого, рожевого і зеленого мармуру. В інтер'єрі були широко застосовані мармур, мозаїки, розписи, різьблення по каменю тощо.

Цю памўятку дуже критично оцінював знаний історик української архітектури В.Січинський: ўў...в офіційних колах повстав проект будови в Херсонесі церкви Св. Василя, щоб таким чином увіковічнити його велич та закріпити в памўяти нащадків його героїчний чин здобуття Херсонесу. За цю ўўцеркву Володимираўў, де Великий князь охрестився, російські археологи означили руїни одної хрещатої церкви в середині міста. Але під час будування нової церкви не тільки розібрали дощенту цю стару ўўцеркву Володимираўў, але багато інших цінних памўяток старохристиянської архітектури і поміж ними дорогоцінну ротонду 600 року! З матеріалу тих ранньохристиянських храмів власне побудовано новий ўўсоборўў у псевдовізантійському стилі. Згодом Бертьє-Делаґард слушно довів, що коли Володимир Великий дійсно хрестився в Херсонесі, то власне в цій баптистерії 600 року, яку новітні російські археологи розібрали для безвартісної нової ўўцеркви Володимираўў!ўў

Під час другої світової війни в 1942 році було зруйновано центральну частину собору з банею, при цьому майже повністю загинув монументальний розпис. Після того впродовж 50 років собор стояв у напівзруйнованому стані й далі руйнувався. Проте навіть у такому напівзруйнованому стані він був оголошений памўяткою архітектури республіканського (нині - національного) значення (охоронний № 1244).

Під час одного з візитів до Севастополя 1997 року московський мер Юрій Лужков оголосив, що цю православну святиню буде відбудовано коштом міста Москви. Цю ініціативу перехопив Київський міський голова Олександр Омельченко. З 1998 року замовником і спонсором відбудови храму є місто Київ, якому трохи допомагає і держава - коштами з Державного бюджету України. Проектну документацію розробив інститут ''Укрпроектреставрація'' (головний архітектор проекту Є.Осадчий). Її схвалено у лютому 1999 року, тоді ж розпочалися відбудовчі й реставраційні роботи, вартість яких становить понад 33,5 мільйонів гривень. Реставрація з відтворенням втрачених частин храму в цілому завершена влітку 2001 року. Опоряджувальні роботи можуть тривати ще не один рік. Храм передано Українській Православній Церкві (Московського патріархату).