Андрій Гречило

ГЕРБ МІСТА КИЄВА

В українській історіографії протягом останніх двадцяти років склався певний стереотип щодо використовуваного з кінця XV до 80-х років XVIII століття герба міста Києва. Зокрема, В.Рум'янцева стверджувала, що в останні роки XV століття місто "дістало свій герб із сюжетом, аналогічним зображенню на гербі Київського воєводства - "ангела білого в червоному полі", покликаючись при цьому на гербовник К.Ненецького (1). Щоправда, у самому гербовнику про міський герб узагалі не йшлося, а тільки подано опис земельного знака. Хоча приписування зображенню ангела чи архангела Михаїла ролі герба Києва також не було новим - воно траплялось і раніше як у польських, так і в українських публікаціях (2). Далі В.Рум'янцева виокремлювала поняття "магістратська печатка", на якій було "зображення руки із самострілом, що називали також "кушею" (3). Така сепарація понять "міський герб" і "магістратська печатка" трапляється і в інших публікаціях дослідниці та в компіляціях з них (4). Проте її висновок не тільки не підтверджується джерелами, він безпідставний з погляду тогочасного функційного призначення герба. Ця помилка спричинена нерозумінням відмінності між міським і територіальним знаком.

Найважливішою суспільно-політичною функцією герба в той період була роля символу міського самоврядування. На практиці вона зводилася здебільшого до використання герба саме на міській печатці (у текстах грамот XV-XVIII ст. "герб" і "печатка" фігурують як адекватні поняття). Міський знак також зображували на прапорах, будівлях, ставили на мірчих посудинах, ним позначали стоплений віск та різні вироби, відоме його вживання на водяних знаках тощо.

Перші міські знаки, що поступово набули значення гербів, відомі на українських землях ще з початку XIV століття. Поява їх щільно пов'язана з еволюцією українських феодальних міст і формуванням у них громад, наділених певними самоврядними функціями. Так, із здобуттям магдебурзького прав міське населення звільнялося від управління й суду великого князя чи королівського урядника. Керівні повноваження переходили до призначеного війта, який очолював міське самоврядування. Очевидно, і раніше використовувалися символи, що вказували на належність військових формувань чи якоїсь власності конкретному володареві, особі або групі осіб (можливо, і певній формі міських поселень), Вони створили передумови для дальшого розвитку геральдичних традицій. Однак установлення міської геральдики слід пов'язувати з виникненням самоврядних міських громад і конкретним часом усталення їхнього печаткового знака, що набуває постійного характеру (завдяки цьому й сформувалося поняття "міський герб").

Колонізаційний процес на Поділлі й Правобережжі в XV столітті переривався частими нападами кримських татар, зокрема значним погромом Києва в 1482 році. Тому особливо активно магдебурзьке право впроваджувалося наприкінці і XV століття, коли великий князь І Олександр дав грамоти Луцьку, { Києву та деяким іншим великим; містам. Зокрема, традиція датує 1497 роком одержання магдебурзького права Брацлавом разом з іменем і міста св.Петра (5). Таке припущення виглядає дуже правдоподібно з огляду на тогочасне значення цього міста. У пізніших джерелах (XVI ст.) згадується про використання Брацлавом герба із зображенням св.Петра (6), що може підтверджувати наведену версію.

На жаль, текст привілею для Києва не зберігся й точна дата його надання невідома. У травні 1494 року великокняжим листом підтверджуються давніші права киян, а в кінці документа зазначається: И всимъ єсмо пожаловали мещанъ кієвскіхъ и всє поспольсьво, по давному, какъ было за великого князя Витовта: во мы никому новины нє вєлимъ уводити, а мтарины нухати... " (7) Але вже в грамоті про звільнення від сплати мита від 4 червня 1497 року прохачами є "війт места кієвского, и бурмистры, и радцы, и вси мещанє" (8), що засвідчує нову самоврядну'організацію міста. Це підтверджується й грамотою 1499 року (даною киянам після скарги київського воєводи Дмитра Путятича), у якій фіксується: "какъ єсмо дали вамъ право Немєцкоє..." (9) Зроблена нами порівняльна аналіза чотирьох тогочасних грамот на магдебурзьке право, виставлених 31 червня 1497 року для Луцька (10),4 жовтня 1498 року для Дорогочина (11) (за публікацією Ф.Леонтовича привілей датований 17 січня 1498р. (12)) і Полоцька (13) та 14 березня 1499 року для Мінська (14), показала, що документи мають подібну структуру, містять майже ідентичні формулювання й у них не йдеться про надання герба чи печатки. Натомість вони вказують на функційне застосування міського знака: "На Ратуши мають меты бочку мерную и медницу съ знамєнємъ месткимъ [...] меты важницу, и тєжъ кап ницу, и вєсь воскъ тамъ жє стоплєный пєчатью ихъ мають знамєноваты..." (15) Можна припустити, що київська грамота повинна була б мати подібний зміст і містити аналогічні формули. Міська печатка згадується і в привілеї київським міщанам 1497 року: "...У которых мещанъ кієвскихъ зъ ратуша кієвского будєть листъ подъ ихъ пєчатью месткою, тымъ мещаномъ нє набобе мыта даваты нигде..." (16)

Немає сумнівів, що на цей час печатка зі знаком Києва вже функціонувала. Дослідник київських печаток Кость Антипович датував найдавнішу з них приблизно 1500 роком (17). На ній зображено в заокругленому щиті лук зі стрілою (чи двома стрілами), який натягують дві висунуті з хмари руки. Питання про точний час появи цього символу в Києві залишається відкритим. Те, що опис герба чи печатки не фіксують згадані привілеї для інших міст, підтверджує тогочасну практику - міський знак обирали здебільшого на місці самі міщани. Цілком імовірно, що описаний вище київський символ використовувано й значно раніше, скажімо, на міських прапорах.

Не до кінця з'ясованим лишається й питання про самоврядування в Києві. Принаймні, якщо місто й не мало раніше магдебурзького права, а привілей великого князя Олександра не був його поновленням (хоч В.Антонович і стверджував протилежне (18)), то треба все ж таки відзначити, що самоврядна організація не була для киян "уведенням новини", яка б посягала на давні права і "старину рухала".

І розвідка К.Антиповича, і наші архівні пошуки засвідчили, що лук залишався на трьох типах міських печаток до першої чверті XVII століття (найпізніший виявлений нами документ з таким гербом датований 25 січня 1627 р. (19)). Не випадково, коли наприкінці XVI століття загострилися релігійно-національні суперечності й це відображалося й у міській геральдиці, то київський католицький єпископ Ю.Верещинський спробував змінити символіку Києва. За його проектом утворювалися три окремі міста: для нижнього планувалося замість "варварського лука" використати зображення витягнутої з хмари руки з королівським скіпетром; для нового верхнього (королівського) міста - витягнутої з хмари руки з королівським вінцем; для нового єпископського міста - у верхньому полі - єпископської митри, У нижньому - герба Верещинських (20).

Хоч цей проект не втілено, але з нього, вже видно, що давнім гербом був саме "варварський лук", а не архангел Михаїл чи ангел. Лук згадується "з двома стрілами", проте поганий стан відбитків печаток не дає змоги достеменно стверджувати, скільки стріл на гербі. На печатці 1630 року в гербі вже немає хмари, лук видозмінюється в розташований "у стовп" (тобто вертикально) арбалет, який тримає одна рука. Такий трансформований символ маємо на всіх інших київських міських печатках до 1780 року. Виняток становить печатка, яку К.Антипович виявив на документах 1636-1646 років (нам удалося знайти її ще більш ранній відбиток на документі - від 26 червня 1625 р. (21)). На ній лук з однією стрілою (чи арбалет-самостріл) поданий "у балку" (горизонтально), без руки. Рівночасне застосування цієї печатки разом із першим різновидом, а потім із другим дає підстави вважати зображення на ній видозміною міського герба. За тогочасною практикою, такі видозміни могли використовуватися на печатках війта чи лави (судочинного органу), тимчасом як герб супроводився написом "печатка міста...", "райців" чи "бурмистра". Можливо, що К.Антипович неправильно відчитав напис на печатці (22), і вона належала не райцям, а козацькому уряду, хоч і використовувалася також для скріплення, листів за підписом "війта, бурмистра і райців".

Аналогічне розташування лука (чи самостріла) маємо на козацьких прапорах 1651 року, які приписували київським цехам чи магістратській сторожі (23). А втім, на печатках 1656 року знову маємо розміщений вертикально арбалет, що його тримає рука.

Варто згадати, що 1722 року в Росії створено Герольдмейстерську контору (24). У ній розробляли герби для прапорів полків, дислокованих у різних містах імперії. Автори проектів не зналися на українській міській геральдиці, тому для київської (як і чернігівської) емблеми взяли територіальний знак з "Титулярника" 1672 року (25). Ці емблеми 1730 року затвердив Сенат і передав Військовій колегії для використання на полкових прапорах і печатках губернаторів. Проте українські міста й органи місцевого самоврядування ці знаки не використовували, тож вважати їх міськими гербами, безперечно, не можна.

Після ліквідації автономії Гетьманщини указом від 16 вересня 1781 року утворено Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське намісництва, кожне з яких поділялося на 11 повітів. Для повітових міст провадяться 1782 року "височайші надання" гербів, однак вони були формальними, бо майже всуціль залишено давні герби (26). Земельний знак з архангелом Михаїлом, використовуваний Київською губернською канцелярією (27), взято для нового герба Києва замість давнього міського символу (лука чи самостріла) (28).

Коли компонували нові герби, автори їх не завжди фахово підходили до давніх знаків, іноді давні міські герби плутали із земельними або з емблемами полків та полкових установ. Варто зазначити, що це далеко не однозначно сприймалося на місцях. Як приклад можна навести те, що в Києві "градське общество" 1787 року виготовило печатку не з "височайше" затвердженим перед п'ятьма роками новим гербом, а з традиційним зображенням самостріла, постійно вживаним упродовж трьох століть (29).

Отже, немає сумніву, що з кінця XV до третьої чверті XVIII століття міським гербом Києва було спершу зображення двох висунутих з хмари рук, що й натягують лук зі стрілою (чи двома стрілами), а пізніше воно видозмінилося в зображення самостріла-арбалета, якого тримає рука (або й без неї). Архангел Михаїл у цей же час відігравав ролю територіального герба Київського воєводства й Київського полку (це підтверджують різні джерела) і, як слушно вважав О.Оглоблин, "міг в народі вважатися за оборонця-покровителя Києва"30, але функції міського герба до 1782 року не виконував.

ПРИМІТКИ

1. Румянцева В. Змблемы земель и гербы городов Левобережной Украины периода феодализма. - К, 1986. - С.44
2. Див., на приклад: Slownik geograficzny Krolestwa polskiego i innych krajow slowianskich. - Warszawa, 1883. - Т.ІV - S.61; Щербаківський Д. Реліквії старого київського самоврядування // Київ та його околиця. - К, 1926.-С.231. 3. Румянцева В. Зазнач, праця. - С.45.
4. Див., наприклад: Панчепко В. Герб Києва // Київська старовина. - 1994. - №3. - С.96.
5. Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. -Каменец-Подольск, 1901. - Вып.9. -С. 123.
6. Paprocki B. Herby rycerstwa polskiego. - Krakow, 1858.-5.921.
7. Акты, относящиеся к истории Западной России (далі - АЗР). - Санкт-Петрбург, 1846. - Т. 1. - С. 146. (Тут і далі в давньоукраїнських текстах літера ,е" читається як "і . -Ред.)
8. Там само.-С. 173.
9. Там само. -С.194.
10. Архив Юго-Западнои России (далі - Архив ЮЗР). - К., 1869. - Ч.У. - Т.1. - №ІУ.
11. Акты Литовско-Русского государства (далі - АЛРГ). - Москва, 1900. - Вып. 1. - №59.
12. Акты Литовской метрики. - Варшава, 1896. -Т.1.-Вьщ.1.-№371.
13. АЗР. -Т.1. -№159.
14. Там само-№165.
15. Там само. - С.181, 188. Пор. з латинським текстом привілею для Дорогочина: "На ратуші мати мірку для зерна та мірку для меду, знаком їхнім позначену, також поставити воскобійню, себто каплицю, і стоплений віск знаком їхнім мітити": АЛРГ. - Вып.1. -С.85 чи Луцька: "Нарешті даємо і дозволяємо приміщення для ваги, себто важницю, і там же воскобійню поставити, і віск стоплений знаком їхнім мітити": Архив ЮЗР. - Ч.У. -Т.1. - С.14).-
16. АЗР.-Т1.-С.173.
17. Антипович К.Є. Київська міська печатка// Ювілейний збірник на пошану академіка Дмитра Ивановича Баталія з нагоди сімдесятої річниці життя та п'ятдесятих роковин наукової діяльності. - К., 1927. - 4.2. - С.831.
18. Антонович В. Монографии по истории Западной и Юго-Западной России. - К., 1885. -Т1.-С.253.
19. Головний архів давніх актів у Варшаві (далі - ГАДА). - Фонд Архів Замойських. - Од. зб. 337.-Арк.48.
20. Стороженко А. Киев триста лет назад // Киевская старина. - 1894. - №3. - С.413.
21. ГАДА. - Фонд Архів Замойських. - Од.
зб.337. -Арк.43.
22. Антипович К. Зазнач, праця - С.832.
23. Ісаєвич Я. Бойові прапори козацького війська // Український історичний журнал. - 1963.-№1.-С.85-87.
24. Лакиер А. Русская геральдика. - Москва, 1990.-С.220; Соболева Н. А. Старинные гербы российских городов. - Москва, 1985. - С.44.
25. Каменцева Е., Устюгов Н. Русская сфрагистика и геральдика. - Москва, 1974. - С. 186.
26. Полное собрание законов Российской империи. - Санкт-Петербург, 1830. - Т.21. - №15422, 15423, 15424.
27. Грабова Н. Печатки адміністративно-судових установ Лівобережної України XVIII ст. // Записки Наукового товариства імені Т.Шевченка. -Львів, 1991. -Т. ССХХІІ. -С.290-291.
28. Винклер П.П. Гербы городов российской империи внесенние в Полное собрание законов //Його ж. [в книзі кілька розділів з окремою пагінацією] Гербы городов, губерний, областей й посадов Российской империи, внесенние в Полное собрание законов с 1649-1900 Іт. - Санкт-Петербург, 1900. - С.68.
29. Національна бібліотека України ім. В.Вернадського. - Інститут рукопису. - Ф.ІІ. -Спр.20768. -Арк.1.
30. Оглоблин О. Герб міста Києва // Наука і суспільство. - 1994. - №7-8. - С.50.

ПУ № 3 1997 р.