інститут /діяльність
  Влітку 2005 р. на запрошення керівництва Інституту археології НАН України співробітниками відділу охорони археологічної спадщини було здійснено попереднє спелео-археологічне обстеження території культурного комплексу "Мистецький Арсенал". Метою обстеження було визначення наявності та обсягів стародавніх підземних споруд на території комплексу, перспектив їх подальшого вивчення та використання.
Як відомо, споруду Печерського Арсеналу було збудовано в 1784-1803 рр. за проектом І.Мілера на місці Вознесенського жіночого монастиря XVII ст. на території, що прилягала до західної ділянки оборонного валу Старої Печерської фортеці початку XVIII ст., поміж її Успенським та Петровським бастіонами.
 Під час досліджень на території культурного комплексу "Мистецький Арсенал" вдалося виявити 14 об'єктів (підземних споруд та провалів), що мають стародавнє походження.
У кількох випадках визначення та датування об'єктів не складає труднощів: об'єкти №№ 4, 5, 6 - є підвальними приміщеннями Арсеналу, збудованими наприкінці XVIII ст., об'єкт № 8 - фортифікаційною сортією того ж часу. Важко інтерпретувати підземну споруду № 10, яка може бути як рештками господарського льоху ХІХ-ХХ ст., так і конструктивною частиною оборонної системи Печерської цитаделі XVIII ст.
Ще важче визначати підземелля, які простежені лише за провалами та просіданнями грунту:
| |
 ймовірно, що об'єкти №№ 1 та 9 можуть бути рештками системи контрмінних галерей XVIII ст., які оперізували укріплення Печерської цитаделі з зовнішнього боку. Ці споруди мали вигляд розгалужених підземних галерей, прокладених на глибині від 4 до 6 м від сучасної поверхні та, як правило, були обкладені деревиною або цеглою;
|
| |
 з іншого боку об'єкти №№ 2, 3, 7, 11-14 навряд чи були пов'язані з фортифікацією, оскільки знаходились у внутрішньому просторі, обмеженому укріпленнями. Можливо вони є залишками господарських льохів як часів існування фортеці, так і монастирських (XVI-XVII ст.). Такі споруди здебільшого мають вигляд розгалужених галерей, прокладених у материковому суглинку на глибині 6-7 м від сучасної поверхні та поєднаних з поверхнею вертикальними вхідними шахтами.
|
 
|
