Погода [ законодавство ] [ реєстри ] [ краєзнавство ] [ архітектура ] [ історія ] [ мистецтво ]

архітектура / реставрація

Олександр Кравченко, Світлана Скляр,
Юлія Стрiленко

ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА КОНСЕРВАЦІЯ РУЇН
МИХАЙЛІВСЬКОГО ЗОЛОТОВЕРХОГО СОБОРУ

Мозаїка Михайлівського Золотоверхого собору.У липні 1996 року спеціалісти ДНТЦ "Конрест" обстежили руїни Михайлівського Золотоверхого собору. Вони найретельніше дослідили архітектурно-будівельні особливості храму.

Дослідження додали багато нового, підтвердили теоретичні розвідки, започатковані ще в 1994 році архітектурно-археологічною експедицією Інституту археології НАН України, очолюваною нині покійним Віктором Харламовим.

Консервація давнього муровання.Хоч збереглося лише 8-10 рядів муровання стіни давньоруської частини собору, але і з цих решток удалося виявити чимало особливостей будівельної техніки та розпланування споруди. Вивчення та порівняння їх дало можливість систематизувати різноманітні матеріали, що застосовувалися в будівництві собору, з'ясувати хронологічну послідовність будівельних етапів і розробити технологічні рекомендації щодо консервації та реставрації визначної пам'ятки.

За особливостями речовинного складу та співвідношенням компонентів класифіковано будівельні матеріали. Для цього застосовано майже весь набір сучасних аналітичних методів дослідження речовини: петрографічний, хімічний, мікробіологічний, мікрохімічний, гранулометричний та фізико-хімічний.

Фрескове мальовання північної стіни основного обсягу собору.Технологія виготовлення будівельних розчинів Михайлівського Золотоверхого собору відповідає технології будівництва за часів Київської Русі з використанням вапняно-цем'янкових розчинів. Склад цем'янки відрізняється од складу будівельних розчинів перших мурованих споруд X - XI сторіч, таких як Десятинна церква, Софійський собор, Золоті ворота, де використовували як заповнювач спеціально виготовлену домішку - цем'янку у вигляді слабовипаленого лесоподібного суглинку. На будівництві Михайлівського Золотоверхого собору розчини! готували з цем'янкою-заповнювачем у вигляді меленої плінфи. Матеріали мурувальних і оздоблювальних розчинів так само мають особливості порівняно з такими розчинами інших давньоруських пам'ятках.

Звертає на себе увагу колір плінфи - яскраво-вохристий, що свідчить про висок; якість вихідної сировини - каолінової глини: низьким вмістом сторонніх домішок. Висока міцність плінфи обумовлена постійною витримкою в певному інтервалі температури випалювання (700-900°С), що можливе лише" розвинутої будівельної техніки.

Хрещальна. ХІІ ст.У розчинах під мозаїки трапляється мішка меленого вапняку, яка становить 1-: відсотки, а також уламки шлаку. До речі, уламки шлаку й браковану смальту знайдеш і в розчинах муровання стін.

Як бутовий матеріал майже виключно вживано білий кварцит. Тобто джерело" будівельного матеріалу був не тільки традиційний басейн овруцьких кварцитів і сланців, з яких виготовляли шиферні плити, а й інший - можливо, басейн Росі, де є світлі граніти.

Спідня частина тиньку з фресковим живописом ще в 1996 році лишалася на південно-східному й південно-західному стовпах інтер'єру собору. На жаль, вона врешті обсипалася через брак належного захисту від атмосферного впливу в зимовий період.

Дуже важливим було виявлення залишків первісного тиньковання фасадів зі слідами фрескового живопису на північній і південній стінах основного обсягу собору.

Хрещальню прибудовано до собору вже після опорядження його фрескою. Однак порівняльний аналіз будівельних матеріалів і технічних прийомів, застосованих при споруженні собору й хрещальні, дають підстави вважати, що хрещальню збудували одразу ж після завершення Михайлівського храму ті ж таки майстри.

Несподіваним відкриттям стало виявлення фундаментів північного притвору. Як і хрещальня, він збудований з використанням тих самих матеріалів і техніки, що й собор, хоч має значно меншу потужність фундаментів і прибудований до обтинькованого й оздобленого фрескою фасаду.

Експозиційна ділянка. Центральний стовп сходової башти на хори.Стан стародавніх муровань собору на час обстеження був досить неоднозначний. Крім ділянок, що збереглися, виявлено значні обсяги розпалого на окремі фрагменти й пронизаного тріщинами конгломерату. Поверхневий шар розчину й плінфи на значній площі звітрився і являв собою пухку масу, що утруднювало просочування й закріплення глибинних шарів муровання. На таких ділянках спостерігалися розшарування й значні втрати фрагментів муровання і вапняно-цем'янкового розчину, його грануляція й осипання. На деяких ділянках стародавніх муровань утворилися конструктивні тріщини.

Руйнування мурувального розчину мало переважно фізико-хімічний характер: розтріскування під дією зміни температур, ослаблення структури каменю внаслідок зниження вмісту окису кальцію в розчині. Після розкриття муровання зазнали істотних додаткових ушкоджень, спричинених активною дією агресивних чинників: атмосферних опадів, розморожування, підсмоктування ґрунтових вод тощо.

Хіміко-технологічні дослідження разом із: даними архітектів та археологів дали змогу вчасно вжити реставраційних і консерваційних заходів задля збереження решток підмурків Михайлівського Золотоверхого собору. Щоб урятувати пам'ятку, конче потрібно було виконати комплекс першочергових робіт. Першим етапом їх стала консервація муровань стародавнього обсягу собору.

Конструктивна тріщина в інтер'єрі. Основний обсяг. Південна стіна.У процесі укріплення та консервації стародавніх муровань Михайлівського Золотоверхого собору протягом 1996 - 1997 років проведено: розчищення горизонтальних і вертикальних поверхонь муровань від осипу та деструктованої маси; укладання на розчині та бортування окремих плінф, уламків муровань, що втратили зв'язок з монолітом стіни; ін'єктування тріщин у мурованнях; структурне зміцнення плінфи й розчину в поверхневому шарі методом просочування спеціальним розчином; біоцидну обробку; захисну обробку від звітрювання гідрофобізуючим розчином; консервацію фрагментів фрескового тиньку.

Консерваційні роооти були тісно пов'язанi первісною технологією будівництва пам'ятки.

Перед розробленням технологічних мендацій докладно обстежувалися муровання, виконувалися хіміко-петрографічні фізико-механічні дослідження стародавнього будівельного розчину та плінфи. Методика проведення робіт, рецептури робочих сумішей і розчинів для закріплення й захисту будівельних матеріалів випробовувалися зразках, виготовлених у лабораторії.

Вирішуючи, яких саме консерваційних ходів слід ужити, ми додержувалися такш| критеріїв: кількість доповнень до автенти го обсягу пам'ятки має бути якнайменша; повинен порушуватись художній вигляд м'ятки; належить забезпечити можли; для подальшого вивчення її спеціалістами експонування.

ПУ № 1 1999 р.


Погода [ законодавство ] [ реєстри ] [ краєзнавство ] [ архітектура ] [ історія ] [ мистецтво ]